Жінка відчинила вікно маленького готелю і вдихнула на повні груди весняне паризьке повітря.

 Вона відчула тонкий, ледве вловимий аромат квітучої сакури під вікном.

- Bonjour Paris!

Щаслива усмішка відбилася на обличчі Маргарити: збулася давня мрія!  

Яскравий, насичений запах свіжозвареної кави і щойно випечених круасанів лоскотав її нюх і вабив на вулицю.  Ранок у Парижі! Подумати тільки!... Маргарита досі не могла повірити, що зважилася на таке. Одягнувши пальто і легкий шовковий шарфик, вона вийшла на вулицю. Чомусь саме шовковий шарф у дрібну квіточку завжди здавався їй символом французького стилю. А де як не в Парижі, його і слід носити?!

 Опинившись за порогом свого готелю, жінка підняла голову, розправила плечі і вдихнула паризьку весну. На протилежному боці вулиці вона помітила затишну кав'ярню з кількома столиками на тротуарі, мабуть звідти й долинав звабливий аромат. Легкою ходою ступаючи по бруківці, Маргарита попрямувала туди. 

Кожен парижанин починає свій ранок із чашечки запашної кави і свіжого круасану. Треба сказати, що французи приділяють особливу увагу цьому напою, тому практично скрізь він відмінної якості. Маргарита читала про цей факт, але в цій кав'ярні його навіть перемелюють вручну, що гарантує божественний смак. Випив вранці ароматний напій - і отримав заряд бадьорості та гарного настрою. Розташувавшись за столиком, як справжня парижанка, жінка відкусила круасан... і розпливлася у задоволеній усмішці. Жодні "типу французькі" булочні в її країні і близько не могли зрівнятися з цим дивом кулінарії. Теплий круасан у буквальному сенсі слова танув у роті. А в поєднанні з відмінною кавою - це райська насолода!

"Ех, Галко...Як же мені тебе тут не вистачає!.."  Але для смутку немає місця, адже це її перший день у Парижі!

З чого ж почати знайомство з жаданим містом, як не з Ейфелевої вежі?! Туди-то і вирушила Маргарита. 

Ще в літаку вона вирішила, що не будуватиме жодних планів, а просто познайомиться з містом не кваплячись, у спокійній обстановці, слідуючи своїм бажанням та інтуїції. Жінці хотілося саме відчути дух романтичного міста, що надихало багатьох письменників і художників протягом століть.  

Шлях від готелю до Ейфелевої вежі пролягав через самий центр Парижу. Маргарита, буквально підстрибуючи від захвату, проходила вулицями кварталу Маре, милуючись старовинними особняками і бутиками світових брендів. Шанель, Луї Вітон, Картьє... від одних тільки назв перехоплювало подих, а вітрини приводили в захват своїм дизайном та помпезністю.  Вона роздивлялася зустрічних парижанок і звернула увагу на їхній стиль одягу, дещо романтичний і жіночний, що так відрізнявся від звичного кежуал у її країні. Легкий макіяж у стилі нюд і довге волосся натуральних відтінків; а якщо штани, то обов'язково вкорочені та з підборами, що додавало жіночності. Француженки мали дуже натуральний вигляд. Маргариті захотілося бути схожою на них. Тож проходячи вітрину бутика і помітивши на манекені відповідне вбрання, вона не роздумуючи загорнула туди. І хоч ціна могла викликати інфаркт, жінка вирішила не заощаджувати... на пам'ять про Галку, втілити в життя їхню спільну мрію, за себе та за подругу. 

За бутиком пішов Salon de coiffure... І ось вона, оновлена Маргарита, ступила на вулицю Парижа. Майстерно підібраний колір волосся, стрижка в стилі Марі Марсо і "натуральний" макіяж перетворили її до невпізнання. "Галці б сподобалося!" - подумала нова Марго і легкою ходою вирушила підкорювати місто закоханих. Мабуть, очі її блищали від щастя, тому що вона раз у раз ловила на собі погляди перехожих. Милуючись у вітринах своїм відображенням, жінка відчувала себе майже парижанкою і від цього відчула небачене душевне піднесення. Вона ніби не йшла на підборах, а летіла на крилах, задоволена собою. Усі застарілі комплекси й невдоволення власною зовнішністю покинули її. Заради цього варто було приїхати в Париж, незважаючи ні на що!

Читати повну книгу «Парижанка» Тетяни Олійник безкоштовно тут:

https://booknet.ua/reader/parizhanka-b418985