Мені за 28.
І я не прийшла сюди, бо «з дитинства мріяла писати».
Я прийшла сюди, бо в реальному житті кохання чомусь завжди закінчувалося раніше, ніж я встигала в нього повірити.
Тому я почала писати.
Про людей, які мовчать замість говорити.
Про почуття, які плутають зі слабкістю.
Про вибір, який роблять не серцем, а страхом.
Мої герої не ідеальні. Вони зникають. Повертаються.
Роблять неправильні кроки — і платять за них.
Як і ми.
Я не обіцяю легких історій.
І не пишу для всіх.
Але якщо вам знайоме відчуття, коли хочеться близькості, а виходить самотність —
ви за адресою.
Це тільки початок❤️
А ви вже зустріли своє кохання?
Чи поки що це був лише досвід?
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗазвичай усі жінки віком за тридцять, яких я знаю і котрі ще не були заміжні (та й зі стосунками у них теж не дуже), мають трохи вередливий характер зі своїми "пунктиками". Вони вважають свою думку єдино правильною та непогрішною і не бажають у відносинах із чоловіками хоч чимось поступитися. Бо, бачте, чоловік — зобов'язаний... Я думаю, таким леді варто дивитися на довкілля не як на вороже середовище з агресивно налаштованими чоловіками-самцями, що лиш бажають скористатися бідною та нещасною жіночкою (чи дівчиною), ще й, скотиняки такі, всіх принців відганяють, а як на відображення свого внутрішнього "Я". Як хтось сказав: "Світ — це те, чим ми є!" Якщо я, приміром, ненавиджу всіх довкола, то таких людей і буду притягувати до себе, і решта так само буде ставитися до мене. І якщо я недалекоглядний, то вирішу, що це весь світ такий і є, а я з'явився в ньому, лишень щоб страждати. А ще Всесвіт створений за принципом взаємовіддачі: і раз існує "дай", то зрозуміло, що повинно бути й "на". Стосунки будуються на компромісах та вимагають якимось своїми "пунктиками" поступитися заради спільного блага, інакше нічого доброго з того не буде. Хоча, це лише моя суб'єкти думка)))
Сергій Більцан, Та ні, я точно не збирався козиряти й ставити під сумнів ваш досвід :). У мене просто свої “черевики” і свій маршрут у них пройдений — а це, як відомо, така штука: інколи життя підкидає камінці прямо в капці без попередження.
І якщо чесно, з вашим пройденим шляхом шансів назбирати тих камінців було об’єктивно більше, ніж у мене (мабудь тому і з'явилась посмішка, яка тягне либу між основою і підошвою)— я ще в дорозі, тож свою колекцію “у капцях” я ще поповню. А ваші капці в будь-якому випадку залишаться при Вас ;).
А які почуття плутають зі слабкістю?
Ляля Морейн, Схоже ми дуже по різному розуміємо це слово.
⭐♥️⭐
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати