Вчора ввечері я написала пост. Це мав бути розбір протагоністів та антагоністів — про те, що я про них думаю і що за ними заховано у літературі та житті.

​Я дописала його до кінця, перечитала... і зрозуміла, що в загальний блог я це не викладу. Принаймні не зараз. Бо після такого тексту мене можна сміливо відправляти в єретики. Там занадто багато «незручної» правди про те, як ми конструюємо своїх героїв і чому насправді нас тягне до певних архетипів. Там немає місця для романтичних ілюзій, тільки холодний аналіз того, як працюють догми та суспільні очікування.

​Я обрала шлях повної «перепрошивки» свого життя і своєї творчості. А це означає — відмову від масок. Але виявилося, що бути справжньою іноді означає писати речі, до яких світ ще не зовсім готовий.

​Тому цей текст поки що залишається в моєму «депозитарії». Можливо, він стане частиною чогось більшого, або я відкрию його пізніше, коли градус моєї власної внутрішньої свободи дозволить мені не зважати на те, чи спалять за це на вогнищі суспільної думки.

​Але ці думки не можна просто консервувати. Їх потрібно кудись подіти, інакше вони випалять усе всередині. Тому я прийняла рішення: буду вести «Щоденник авторки» — як окрему книгу, яка завжди матиме статус «повний текст», але постійно оновлюватиметься.

​Це буде простір для тих самих «єретичних» роздумів, для текстів, які не проходять цензуру «пристойного товариства», і для фіксації того, як я повністю перекроюю своє життя і свою творчість. Без масок і без спроб бути «комфортною» для читача. Я зараз знімаю всі фільтри, тому не намагайтеся прикладати до мене свої моральні лінійки — вони зламаються.

​Дисклеймер:
⚠️Всі повчання — система автоматично відхиляє як несумісні з поточною прошивкою.

​✨Отже, якщо Ви і раніше хапалися за серце від моїх недогмованих коментарів та постів, у «Щоденник» краще взагалі не заглядати. У Вас буде нестерпне бажання «виправити» неправильні думки неправильної авторки та довести свої цінності. Не витрачайте дарма наш час. Врешті- решт, я не претендую на істину в останній інстанції, і не змушую когось жити парадигмами мого світогляду.