Клеймо людське
Вітання)
Сьогодні хочеться поговорити на таку тему як "клеймо". Кажуть, що діла людини йдуть вслід за нею, а то й живуть ще довше...навіть опісля самої людини. Для цього ми часто тавруємо людей...і ці мітки часто залишаються з людьми на завжди.((
Давайте на прикладі героїв книги "Бути другом". Тут у нас головні герої теж мають на собі клеймо, кожен своє...
Це у нас Степан Морозний - його тавро "вбивця". Але погляньмо з іншої сторони...Не вбивця, а захисник своєї сім'ї. Людина, що хотіла визволити матір та сестру. Людина, яка не бачила іншого виходу в тій ситуації, в якій опинилася...
А це його друг, в минулому ворог - Артур. Його тавро - "тиран, або ж маніпулятор". Але прочитавши його історію стає зрозумілим, що й він сам жертва. Людина, яка зростала в тиранії, відтак насильно намагалася насадити любов, випросити турботу подарунками...
А це Віра. ЇЇ тавро - "повія". Але хіба може хтось в ній з першого погляду побачити жінку, яка лиш хотіла любові? Яка ховала себе та свої страхи за "запнутими шторами".
Всі ці мітки на людях правдиві, і інколи хтось ідентифікує це як вирок...А ти вбивця? Значить ти поганий, а ти повія...значить ти розпутна, а ти тиран - значить ти не вмієш кохати! Але знаєте...безгрішних людей не буває. Пам'ятаєте таку біблійну притчу, де до Христа привели блудницю і сказала, що її треба побити камінням, бо так гласить закон. І то було правдою...і про те, що жінка блудниця, і про те, що за законом її треба побити камінням. Але, зазирнувши під клеймо, всередину людини, там була її душа... І тоді Бог подивився на неї, а потім на всіх тих людей і сказав: Хто з вас без гріха нехай першим кине у неї камінь. І люди, докорені сумлінням, полиши каміння, і пішли додому. А тій жінці було сказано:Де ті хто, засуджували тебе? Вона сказала нема, і у відповідь їй сказано: От і я не засуджую тебе, але йди й більше не гріши.
І от Віра, вирішила змінити щось у своєму житті і більше не бути повією, а бути жінкою, що кохає, бути матір'ю, що любить. А зовсім скоро ми дізнаємося її історію повністю і, звісно, це не зніме з неї її тавро, але сподіваюся ніхто не засуджуватиме її. Бо під цими клеймами завжди криється людська душа, яку не зрозуміли, у якої можливо не було вибору. Люди майже ніколи не стають вбивцями, маніпуляторами, повіями просто так...завжди є причини, завжди є наслідки. Питання лиш в тому, чи захоче людина стати кимось іншим...чи побачить в ній хтось когось іншого, чи побачать її....
От і маніпулятор Артур теж став хорошим другом для свого ворога. А вбивця Степан і знову готовий вбити, лиш би захищати тих, хто того потребує...
Ми, звісно, не можемо знати людину з першого погляду і часто до нас долітають ті чи інші чутки, які витають серед нас. А він зробив так і так...а чи не робив колись так ти сам? Чи знаєш ти достатньо, щоб судити, таврувати когось....це найперше говорю зараз собі....
Тому, дякую всім хто прочитав цей блог, ставлю на вас тавро своєї вдячності вам=))) і бажаю гарного часу доби. І не забуваймо про клеймо під якими ми створені, себто - тавро люди.
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСаме так, є категорія,людей, що ще лише почула чи почув два слова і вже робить свої упереджені висновки. Ще не бачив чи бачила людину, а вде намалювала собі портрет, такий як хоче. А на себе не подивиться збоку. Якось так, Інно, на жаль таких людей багато, що лише вміють клеймувати. Дякую за все
Оля Пасічник, Олічко, дякую за ваші думки.
Треба їсти менше грибів =D
Інна Турянська, Я зрозумів)
Інночко, так зачепила мене історія Віри. От і підтвердження тому, що клеймо можна поставити, не знаючи усіх нюансів:((( От доля була просто безжальною до неї. Сподіваюся, що Віра все ж таки матиме щастя.
Катерина Федоровська, Дякую, Катю. Було б несправедливо до Віри не дати їй в кінці щастя))
так просто простіше) коли люди ставлять клеймо, вони визначають для себе манеру поведінки, зводять усю складність людини до одного негативного визначення) а тоді на їх фоні видаються кращими.
Інна Турянська, такі вже ми, люди
Ти, як завжди, підіймаєш дуже цікаві та важливі теми, люба. Затаврувати когось легко, але ми не знаємо, що там за душею та який багаж пережитого...
Юлія Міхаліна, Так) і тобі дякую, дорогенька.
Цікава тема. Дійсно, як іноді ми тавруємо людей. І частіше те тавро негативне. На жаль.
Ніка Цвітан, Так..ми інших, інші нас(( на жаль так буває...
Дякую, що зазирнули))
Іннусю, це вже мені готувати запитаннячка?)))
Залишилось всього 7 читачів до 300)))
Олеся Глазунова, А про них...їх жаль((
Дуже цікавий блог! Справді, не можна судити людину за клеймом, так як у кожного свої душевні травми, які до цього привели. Клеймо - то взагалі люди придумали, бабулі, які сидять на лавці і всім кості перемивають. Вони бачать поверхневу картинку, яку їм хочеться бачити, але навіть не намагаються заглянути в душу і зрозуміти що людина пройшла і чому такою стала. В тебе всі герої круті, не дивлячись на ці поверхневі негативні образи. Як тільки їх пізнаєш більше - закохуєшся. Віра— взагалі моя любов, моя улюблена твоя героїня, полюбила її ще з початку, коли вона була тією холодною красунею з травмованою душею! Заради таких багатогранних героїв і хочеться читати книги ❤️
Єва Лук, Дякую про цікавий коментар. З бабулів посміхнулася))). У тебе як завжди цікаві і глибокі думки. Віру теж люблю
Дуже цікавий і повчальний блог. Кожен герой має свою історію, і кожного по-своєму шкода, бо авторка справді створила для них нелегкі долі. Щодо клейма — всі ми різні, з власними цінностями, і люди часто бачать нас лише з певного боку, звідки й виникають ці упередження. Але я не засуджую нікого за це — кожен має право на свій шлях.
Вікторія Вецька, Так, всі ми різні і погані і добрі одночасно) звісно варто стремиттся бути кращими, але ж не завжди виходить).
Дякую, Вікторіє))
Люди завжди багатогранні, тож і клеймо — це тільки одна сторона) Мені взагалі подобаються персонажі з сірою мораллю, тож обожнюю кожного героя цієї історії:)) Ця їх неоднозначність, сердечні секрети й приховані причини дій і роблять їх живими) Вважаю, що перш ніж засуджувати краще намагатися зрозуміти — це важче, але так краще)
P.S.: до чого прекрасний блог!*_*)) Як завжди глибоко, чуйно, мудро та душевно))
Марина Тітова, Так, одна, хоч і погана сторона(.
А щодо зрозуміти це так, це значно важче...
Дякую,Мариночко ♥️
Повністю з тобою згодна, Інночко)) Треба спочатку зазирнути за лаштунки, щоб зрозуміти звідки вони взялись.
Лара Роса, Так) не факт..)
Цікаві роздуми. Справді, дуже корисно задуматися про свої вчинки, перш ніж судити інших. Тоді й бажання засуджувати зникне, може й людина добрішою стане.
Галинка, Дякую, що прочитали.
І за ваші думки теж...
Чудовий блог, як завжди. Зацікавлює. Бажаю вам успіху в написанні книги і багато вдячних читачів.
Єва Ромік, Дякую, Єво за підтримку))
Всі люди різні. І моральний закон у всіх всередині різний. Але згодна, всі ми люди. Дякую, Інно, дуже цікавий блог
Лариса Бондарчук, І вам дякую, Ларисо, що зазирнули:)
Оце так нас усіх затаврувала )))
Треба ще одну чашку капучино?)))
Олеся Глазунова, Щойно випила кави, але не відмовлюся)) тавро мені — кавоман:))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати