Владний, харизматичний Маркус. Юна чарівна Вероніка. Пристрасть на межі! Чи можливо пробити серце самозакоханого жорсткого егоїста, який не знає відмов і змінює своїх коханок, як шкарпетки, граючись? Він на вершині владної піраміди, весь такий "досконалий", харизматичний, успішний. А що коїться в його душі? Хто ризикне зазирнути?

– А чого ти від мене чекаєш? – розгублено вимовляю, бо під чарами Маркуса уже геть забула для чого я тут насправді.

– Я чекаю на танець! Наголошую, я замовляв приватний танець-стриптиз, – Маркус розщіпає єдиний защеплений ґудзик піджака, знімає піджак й кладе його на підлокітник дивана. Зручно всаджується. Рукою торкається свого підборіддя й окидає мене поглядом, в якому аж волає його бажання. І цей переможний хтивий погляд владного самця приводить мене до тями.

– Вмикай музику та насолоджуйся, – грайливо кидаю, і він вмикає. Усвідомлюю, що гратися з таким мужиком може бути собі дорожче. Але я все ж ризикую, починаючи танцювати звабливий танець прямо навпроти нього у тій сукні до підлоги, еротично рухаючи стегнами.

Знаю, що виглядаю бомбезно. А злегка примружений, ледь затуманений погляд Маркуса яскраве тому підтвердження.

Нарешті він не витримує й піднімається з дивана. Робить кілька рішучих кроків до мене та опиняється так близько, що його гарячий подих ошпарює мою шкіру, а рука міцно хапає мене за талію. Маркус щосили тягне мене на себе. Між нами навіть мікрона.

– Ніко, що ти влаштовуєш? Я не те замовляв, – розморено гарчить мені в обличчя, зазираючи томливим поглядом в очі. Зіниці розширені й миготять, наче світлячки, в тому приглушеному світлі. Його запаморочливий баритон так дурманить. Ледь стримуюся, аби його не поцілувати. Моя ціль геть інша.

– Я влаштовую тобі лайт версію збудження. Хіба ти не цього хотів? – відчуваю свою перемогу. Тепер він точно пошкодував про свій вчинок.

– Ти вважаєш, що те, що ти зараз робиш, є лайт? – губами майже торкається мого обличчя.

– Мені здається, що так, – відверто знущаюся, а він біситься, ледве стримуючись, і це так мені помітно. Скоріше навіть – відчутно.

– Я не просив тебе танець збудження. Я хотів подивитись на тебе…, – замовкає, але я продовжую те, що він не насмілився озвучити.

– Ти хотів подивитись на мене без одягу? Тоді я зараз тобі все влаштую, босе! – різко опускаю бретелі плаття, і його верх падає на руку Маркуса, яка міцно тримає мене за талію. А я тягнуся до застібки бюстика свого сценічного костюма. Але Маркус перехоплює мою руку.

– Дівчинко, я прошу тебе, не грай зі мною! – гарчить на вухо. Відчуваю його важке дихання та неймовірне збудження в паху.

– А то що? – войовниче хрипить мій голос, а губи зрадницьки впираються в його щетинисту щоку. Відчуваю, що переходжу межу, але покірно стриматися не можу.