Сьогодні завершую викладку роману-фентезі "СПАДКОЄМЕЦЬ У ДИКІЙ АКАДЕМІЇ"
Отже, якщо хтось чекав повного тексту – ласкаво прошу!

"– Заспокойся, Саттоне! Ти зараз досягнеш того, що Тагір взагалі відмовиться повертатися додому! – Раптом буквально вибухає Лана.

Я такою матір ще ніколи не бачив! Побоюючись за її безпеку, встаю між батьками. Хто знає, як зреагує тато на подібну витівку? Це ж, по суті, бунт!

Але Саттон відсуває мене убік і заспокійливо виставляє перед собою руки.

– Ланочка, пробач, рідна. Я трохи перегнув. Звичка, сама знаєш.

– Контролюй себе, Саттоне, ми з тобою про це неодноразово розмовляли! Може, тобі треба більше часу приділяти медитації?

– Ну, ти ж знаєш, кохана, в мене на це залишається мало часу, обов’язки Імператора займають весь мій день!

– Отож! День! – Мати злегка примружившись дивиться на батька та додає. – Отже, медитацією займатимешся ночами!

– Але, Лано!!

– Сьогодні. Вночі. Займешся. Медитацією.

– Але, як же ж наші плани… Я так сподівався. Уже й підготував усе…

Я насилу стримую сміх, здається, моя мати досить міцно тримає батька за… гребінь.

– Наші плани переносяться! Декому треба більше часу приділяти самоконтролю!"