Подаруночок

Вітаю, мої любі!

Новинка стартувала. Нова історія буде про двох молодих людей, які крім великих амбіцій мають ще і великі страхи. У кожного вони свої, але саме завдяки ним, ці двоє знайдуть свою споріднену душу. Щоб слідкувати за тим, як розгортаються події у книзі "Незавершений шедевр", підписуйтеся на мою сторінку. Так ви завжди будете в курсі оновлень, а також матимете змогу отримати подаруночок.

Сьогодні це промокод на книгу "Тепло призахідного сонця"

Приємного читання!

Промокод: TMNKhrrn

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Шкода, що не змогли скористуватися промокодом. Хотілося як краще(

avatar
Наталія Силенко
13.10.2024, 16:04:30

Вітаю! Дякую за можливість, але пише, що неактивний промокод(((

За промо забули подякувати

Halyna Shchyrba
13.10.2024, 15:05:32

Станіслава Барабошко, Думаю, що ні.бо при активованому пише по іншому - помилка при введенні промокоду)
Збій мабуть, авторці дякую!

avatar
Виктория Зёма
13.10.2024, 14:59:05

Пише неактивний

Інші блоги
Будеш моєю заручницею ❤️ Знижка
Мої любі, сьогодні діє знижка на книгу БУДЕШ МОЄЮ ЗАРУЧНИЦЕЮ (обкладинка клікабельна) Красивий. Дорослий. Небезпечний. Він увірвався в мою квартиру і зробив своєю заручницею. Він просить про допомогу та погрожує
Який з мене некромант?!
— Я теж це чумне лихо до себе не візьму! — гидливо просичала літня дама в смарагдовому тюрбані, струшуючи попіл із мереживних рукавів. — Їй тільки в м'ясній лавці кістки дробити, а не з тонкими прокляттями працювати! Хвіст-мутант
Крапку поставлено, а пристрасті ще розгораються!❤️
Друзі, у мене просто немає слів, а серце калатає від вдячності!❤️❤️❤️ Лише за вчора та сьогодні історія отримала понад 235 прочитань! Для мене як для авторки це неймовірний вибух емоцій і найкраща нагорода. Я безмежно вдячна
«зустрінемось у четвер» ♥️
Долучаюся до флешмобу «Отже, флешмоб по картинці!» від Дієз Алго з романтичною фентезійною історією «Зустрінемось у четвер» ♥️ На перший погляд, ця картинка обіцяє щось моторошне. А мені
Тітка виявилася не така проста, як здавалося…
Касія деякий час дивилася на стіну, що повернулася на місце після того, як племінниця пішла. Потім її губів торкнулася крива посмішка. – Мені шкода, дівчинко… – за звичкою, виробленою за довгі роки самотності,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше