Тема неоднозначна, але спробую розкрити її з усією притаманною мені делікатністю.

У тексті буде: #складний_вибір #зрада #спільна_дитина

Анотація:

Звичка, побут, брак романтики чи все одразу? Я не знала, що стало причиною, та одного вечора чоловік зізнався, що мріє про іншу. Відверта розмова розбила десятирічний шлюб, уявлення про коханого, майбутнє та… про себе. Гострі емоції, лють, нова пристрасть, гірка спокуса - це все перевернуло життя. І не лише моє.

Кілька цитат:

– Що з тобою?

– Я… Чорт! Не знаю, як це сталося. Але допоки все остаточно не вийшло з-під контролю… Не хочу так вчиняти з тобою. Ми ж можемо все обговорити, порозумітися як цивілізовані люди.

Мотаю головою. Я нічого не зрозуміла.

– Про що ти? – питаю, а пальці тягнуться до букета. Поправити зігнутий бутон.

– Не чіпай! – тре обличчя рвучко й нервово. – Це не для тебе. Для іншої.

– Вже плануєш своє життя без мене?

Я планую?

Розмикаю губи, щоб нагадати, хто з нас двох сьогодні збирався на дуже романтичне побачення з іншою людиною. Проте не встигаю сказати. Андрій гнівно випалює:

– Оця твоя здібність – все планувати, передбачати та розписувати наперед – вона тебе не душить?

Робить крок назад і з гуркотом зачиняє двері.

Сиджу, наче камінням засипана. Важко дихати. Важко думати. Важко аналізувати.

За ребрами потроху нагрівається лава та йде на нове коло друга хвиля сейсмічної активності.

Це він так мені дорікнув, що я винна у його зраді?

Погана! Погана була ідея з тим асорті шотів. Чи з самбукою? Чи з текілою?

Стогну пересохлим горлом.

– Ох… добийте мене. Більше ніколи не буду так…

– А я попереджав, та дехто виявився дуже-дуже неслухняною дівчинкою, – лунає наді мною глубокий чоловічий баритон.

НЕ мого чоловіка!

Підхоплююсь на ліктях і кліпаю зі швидкістю крил колібрі. Картинка не міняється: на ліжку сидить мій бос.