"Викрадачі долі"

Вітаю. Нарешті повертаюся до вас з новою історією.

Тут залишу естетику і кілька моментів із книги.

“- Виглядаєш закоханим, - зауважила мама.

Кирило відчув, як червоніють щоки. І це від одних повідомлень, цікаво, як він поводиться, перебуваючи поруч із нею?

- Це погано, - прошепотів він.

-  Ну що значить "погано", Кирило? - мама підсіла ближче. - Ти з Інесою спілкуєшся? Ви, здається, посварилися? Я чула її істерику.

- Мамо, мені нічого тобі сказати, - видавив він. На жаль, тут і справді не густо. Говорити, що цілий рік сохне за дівчиною найкращого друга - такий собі варіант. Але й сам знав, кого з двох людей порадить вибрати мама”.

“Гроші вирішують у цьому світі все. Вона не знала, скільки коштує її життя і за скільки його зараз продадуть, але сподівалася, що в них немає такої суми. Несподівано Ілля дістав цілу пачку банкнот. Олеся застигла, відчуваючи себе в пастці: з одного боку - сумнівний водій, а з іншого - два викрадачі, у яких на неї були великі плани. Вони не дозволяли їй зачинити двері й тим більше втекти”.

“- Знущаєшся? - видихнула вона. Не могла це так просто залишити, все тіло нило і вимагало продовження. Відчувала, що він дико хотів того самого, але чомусь зупинився.  

- Не так усе має бути, - зі збитим диханням промовив він. - Не хочу, щоб ти шкодувала.

- Я не буду...

- А я буду. Що скористався. Ми просто п'яні, а в тебе є хлопець. Вибач, я не подумав”.

“Поки Антон сидів на стільці перед дзеркалом і трусився за власне волосся, хлопці по черзі вирівнювали його кучері, кілька разів ледве вуха не засмажили. Паша в матері навіть якийсь спрей знайшов. Вийшло досить непогано.

- Ну, тепер я б тобі дав, - прокоментував Паша.

- Підтримую, - погодився Кирило і перекинув волосся друга на один бік. - Це висококласний комплімент, щоб ти розумів”.

“- Спочатку виходжу я, - попередила Олеся. - На першому поверсі охоронець, дивись, не спалися перед ним.

- Скажеш, що хлопця в будинок привела, можу підіграти.

- Через балкон тільки ти заходиш. Нормальні віддають перевагу дверям.

- А хто сказав, що я нормальний?”

“- Є простіший варіант, - Дем'ян знову міряв кроками приміщення. - Потрібно зіпсувати репутацію судді, адже він так цього боїться. На все піде, аби уникнути ганьби. А що в нас на нього є? Поки що нічого. Але є його донька”.

“Олеся повернулася і помітила в Кирила на підборідді крапельку кетчупу.

- Ой, зай, у тебе тут... - вона показала на собі.

- Зай, давай я витру, - підхопивши її жарт, Карина потягнулася до його підборіддя з серветкою і швидко протерла.

- Так, досить знущатися, - заступився за друга Паша. - Зай, ой, тобто Кирило, у тебе чудова дівчина, кохає тебе. Ви щасливі, це головне.

- Шановні, - втрутився Антон, змахнувши руками. - Прошу, давайте не будемо сміятися над ласкавими прізвиськами закоханих. У кожного своє.

- Дякую, друже, - червоний від сміху, відповів Кирило.

- Та нема за що, зай, - випалив Антон і, усвідомивши сказане, заткнув рот долонею”.

"Викрадачі долі"

До речі, не проти всяких взаємностей з авторами. Підтримаємо одне одного?)