Запрошую читати

 

Доброго дня!

Опублікований новий розділ. Вельда знову з вами! Чи приїхав Тіллан, як обіцяв, коли минуло два роки? Чи легко наважитися на втечу, навіть якщо прагнеш її всією душею? Читайте, дізнавайтеся.

А вам колись доводилося звідкись тікати, де було неприємно або небезпечно? Поділіться своїми історіями.

AD_4nXePMYNzbCoJefcq7GD3yAHJ93nbqzGHOf-yJ_x8oIzHSFDMC8zHQpMkoOcqniX9glDMkl2YEpSg5Aodx8CQhzZKP0oOht1gTRV2yl8kbze_yyjShSqSy1gsjnGEkA5ZdOp0ffCgWnPGHsVCaTwbBsQr_Lc?key=DMxTVvzpeh6rsAcUk2FkIA

 

https://booknet.ua/book/ta-shcho-probudzhu-dar-b428367

 

Уривок:

«Якось до замку привезли дві великі діжки з вином. Їх розвантажили, а назад віддали порожні. Вельда здалеку спостерігала, як їх закотили та поставили у фургоні. У неї виникла відчайдушна думка залізти в діжку та поїхати звідси. Дещо з необхідних їй речей було зібрано і сховано в кімнаті. Прибирала там тільки Мєша, яка знала про мрії Вельди втекти. Та казала їй, що мрії залишаються суто мріями, але підготовка не завадить. 

Поки коней годували, робітники розійшлися, а покинутий фургон стояв біля стіни. Однак коли ось так раптово виникла нагода втілити задумане, Вельда злякалася та розгубилася. Що робити? Бігти хапати речі? Щось попросити із їжі на кухні? А потім серед білого дня лізти в той фургон, коли хтось може помітити? А що як їй не вдасться забратися в бочку чи вилізти з неї? А якщо вдасться, як же всередині буде незручно! Чи поміститься вона там взагалі? А якщо на виїзді вартові зазирнуть під кришку та знайдуть її – оце буде ганьба! Напевне, Верегус битиме або зачинить навіки, як колись погрожував».

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Яка була Ваша перша історія? Для чого пишете?❤️
Вітаю, місяченьки! Ми з Вами вже давно, але розмовляли на тему того, як Ви почали писати. Однак сьогодні я б хотіла спитати саме з чого була розпочата літераторська праця:) Тобто в коментарях попрошу Вас коротенько розповісти
Про плани ♥
Вітання найкращим у світі читачам! Ви можете спитати, чому саме зараз я вирішила поговорити про плани, а не в останні дні року. І я відповім, що мене тіпає від блогів про підсумки року. Підсумок один ­ — у країні досі
Моє робоче місце — там, де народжується пам'ять.
Челендж: Моє робоче місце — там, де народжується пам’ять Передусім хочу подякувати пані Єві Ромік за її мудрі поради та пану Сергію Ляховському за надихаючий допис у блозі: "Кожна історія — це внутрішній світ
Книжковий перезалив
Доброго всім дня. Нарешті я вже вирішила всі справи зі своїми сторінками, з тарганами нарешті теж всі питання узгоджено.)) Всі книжки нарешті на своїх "поличках" на постійних місцях, тож хто ще з ними не ознайомлений,
Маріуполь. Як ми виживали. День 29
Друзі, продовжую ділитися фрагментами моїх спогадів про життя під час війни. Двадцять дев’ятий день був сповнений тривоги й підготовки до втечі: запуск автомобіля, пошуки бензину, усвідомлення можливих репресій. Усе
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше