А ви вірите в другий шанс?

Вітаю, любі читачі.

Сьогодні ділюся з вами ще однією моєю історією. Це така собі різдвяно-новорічна казка для тих, хто вірить в другий шанс.  Книга Подарувати мрію - це ніжна, романтична історія про колишніх закоханих. Їхнє розставання було непростим, нелегким і залишило болючий слід в серці кожного. Та хіба роки розлуки перешкода для справжніх почуттів? 

 

Смачний шматочок додається) 

Вона зістрибнула зі стільця й кинула в обійми Яворського. Нічого не пояснюючи, притулилася до чоловіка й поклала голову на його груди. 

— Пробач, що відпустила тебе, не давши шансу пояснити своє рішення, — Настя не плакала та її голос зараз звучав дуже-дуже жалібно, — Я не мала права ставити тобі ультиматум, не мала… 

Попри сором, котрий вирував у грудях вперемішку зі страхом та хвилювання, Настя не дозволяла собі закриватися в мушлю й тікати від проблем. Цього разу вона була готова піти до кінця й поговорити з Яворським про все-все. І не важливо, що буде потім — він пробачить її чи назавжди відштовхне — вона мусить спробувати. І магія Різдва їй в цьому допоможе: додасть сил пройти цей непростий шлях й вибороти в долі право на другий шанс. 

— Насте… — пролунало над вухом тепле дихання. 

Михайло опустив руки на її плечі й пригорнув до себе. Вмить стало так добре та затишно, що навіть серденько перестало сполохано стукати в грудях. І Настя чи не вперше в житті наважилася на перший крок. 

Настя підійняла голову й вкотре заглянула коханому в очі, вишукуючи там відблиски гніву чи люті, та замість цього наштовхнулася на ніжність та любов. Він досі щось відчував до неї й розуміння цього факту окриляло. 

Настя провела рукою по вилицях Яворського, вивчаючи незначні зміни на його шкірі, торкнулася пальчиком тонких вуст й сама потягнулася до Михайла за черговим поцілунком, приставши на пальчиках. Вона більше не могла чекати та стримувати свої почуття. Вони вже й так втратили п'ять років… 

Волею долі герої опинилися в сніговій пастці та вирішили ризикнути, поборотися за своє щастя.

А що з цього у них вийшло, читайте на сторінках книги. 

У тексті є: зустріч через  роки справжні почуття магія Різдва

 

Також, не забувайте заглядати до моєї новинки - Охоронець мого серця. Попереду ще багато цікавого: на героїню чекають випробування на міцність, боротьба з внутрішніми страхами та такий омріяний шанс на щастя. Здавалося б, легко закохатися, та це не про нашу Ніну. 

А ви вірите в другий шанс? 

 

Зичу всім мирного неба! 

З любов'ю, завжди ваша Мартіна!

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Наталка Сеник
29.09.2024, 12:14:47

А дійсно Ніні зараз дуже важко і страшно, але ж вона сильна духом і все подолає на своєму шляху до омріяного жіночого щастя. А кусень історії Подарувати мрії цікавий. Треба буде добратися і до цієї історії. Дякую за чудові історії. ❤️

Мартіна Зоріна
29.09.2024, 12:48:51

Наталка Сеник, Дякую, що ділитеся своїми враженнями від книги)
А книжечка - Подарувати мрію - гарно зігріває душу в холодні осінні вечори) Рекомендую читати під чайок чи смачну кавусю з солодощами)

Інші блоги
Тепла зустріч братів?
Хоч я й просив матір не зустрічати мене, як маленького, але вона все одно приїхала в аеропорт. І не сама… І якщо її чоловіка я очікував побачити, то Єгора — ні. І тим більше не радий бачити Григорія Назаренка — батька
Просто автор... чи не тільки?
Вітаю! Хочу зачепити важливу тему для авторів сьогодення)) У сучасному світі, щоб бути автором, потрібно не тільки писати, а ще й бути редактором, маркетологом, дизайнером, смм-ником, таргетологом, піарником і ще багато різного.
Мене тягне до тебе
Роман "Там, де завмирає пульс" для мене — не просто історія кохання. Це своєрідна сповідь. Можливо, ця історія народилася з реального життя. А можливо, це лише гра уяви, у якій приховано трохи більше правди,
Старт передплати "Полювання на принца"!
В мене сьогодні прям насичений день! Хоча, коли було інакше... На моє ПОЛЮВАННЯ НА ПРИНЦА відкрито передплату! Дякую всім, хто підтримує книгу й купує! Перші два тижні ціна на неї буде найменша, після чого її буде
Дистанція...
Ремонт у садибі вже добігав кінця. У будинку затерли останні шви, поставили ту саму піч-духовку, встановили сантехніку. Даніелла дедалі частіше пропадала на верхніх терасах, і ми майже перестали перетинатися вдень. Я бачив
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше