У тенетах кохання )

Вітаю, друзі! )

Я до вас з порцією гарних новин ) 

Почну з найсмачнішої ) Сьогодні протягом доби діє перша знижка на завершену дилогію “Тенета кохання”. Це поки що єдина моя дилогія з віковим обмеженням “18+” і всі, хто її читав вже знають як там гаряче ) Запрошую до історії Софії та Назара, насиченої красивими еротичними сценами, яскравим протистоянням характерів та палкими почуттями.

Познайомитися з головними героями можна у першій безплатній частині “Тенета кохання. Ігри пристрасті” 

А друга частина “Тенета кохання. Поклик серця” сьогодні доступна зі знижкою.

❤️Один з моїх найулюбленіших уривочків з “Поклику серця”:❤️

Назар упіймав її погляд і почав наближатися крізь завісу дощу. Крок за кроком, спокійно і впевнено. Здавалося, що він взагалі не помічає негоди. Блакитна спортивна сорочка з коротким рукавом вмить промокла наскрізь, обліпивши міцний чоловічий торс. Софія пам’ятала кожен вигин рельєфних м’язів. Міцно закарбувала у спогадах терпкий аромат шкіри та її приємне тепло. Назар зупинився, залишивши між ними відстань у два кроки. Софія не знала, що вони скажуть одне одному. Не знала чи є взагалі потреба у словах. І просто рахувала важкі удари серця, затамувавши подих.

— Застрягла? — Назар впевнено тримав її погляд, вплітаючи свій оксамитовий голос в м’який шелест зливи.

— Невдалий маневр, — ледь чутно відгукнулася дівчина.

— Так само любиш халепи, — Назар усміхнувся, але його блакитні очі блиснули щемливим сумом. — Допомога потрібна?

— Я… евакуатор викличу, — мокра сукня та шалене хвилювання прошивали тіло тремтінням і Софія огорнула руками відкриті плечі, намагаючись хоч трохи його вгамувати.

— Така ж вперта, — Назар обійшов її компактну червону автівку ззаду, вперся руками в багажник і одним різким рухом виштовхнув машину на асфальт. — Евакуатор не знадобиться.

— Дякую, — тіло не слухалося, але Софія розвернулася і рушила до водійських дверцят.

— Знову будеш тікати?

Оксамитовий чоловічий голос пустив шкірою нову хвилю пекучих мурах, змусивши Софію зупинитися. Дівчина озирнулася і знову упіймала погляд блакитних очей, який так і не змогла забути. Розум підказував, що треба їхати. Але серце опиралося і вперто прибивало ноги до землі кожним ударом.

— Тобі було погано зі мною? — Назар знову почав наближатися до дівчини крізь дощ, тримаючи зоровий контакт.

— До чого це питання? — Софія почала задкувати до своєї машини допоки не вперлася спиною у водійські дверцята.

— У мене купа питань до тебе, — Назар підійшов впритул, скануючи її обличчя. — Чому ти не звільнилася з журналу? Навіщо втекла насправді? І чому не хочеш повертатися?

— Тебе це не стосу…

— Тремтиш, — Назар стишив голос, огортаючи долонями її плечі. — Холодно?

— Ми стоїмо під зливою. Ти не помітив?

— Я тебе зігрію, — Назар повільно обійняв дівчину обома руками, не відпускаючи її погляду. — Як ти жила ці чотири роки, Сонь?

— Пусти, — видихнула Софія, впираючись долонями в його груди.

— Справді хочеш цього? — Назар нахилився до її обличчя, завмираючи за кілька міліметрів від губ. — Тоді відштовхни. Зможеш?

Софія не могла поворухнутися, загіпнотизована його впевненою енергетикою. Спогади знову повернулися в минуле. В темний осінній вечір, на порожню дорогу до маєтку Алекса. Тоді Назар теж наздоганяв. Був так само близько. І сказав майже такі ж слова. А потім…

— Ти не забула, — долоня Назара рушила вгору по спині дівчини, дійшла до верхнього краю мокрої сукні і торкнулася відкритої шкіри, обпалюючи її жаром.

— Не смій, — видихнула Софія в його губи.

— А якщо посмію? — хрипло прошепотів Назар. — Що буде, Сонь?

Софія не змогла відповісти. Думки остаточно заплуталися в серпанку знайомих чоловічих парфумів, аромат яких під дощем здавався ще яскравішим. Софія перестала звертати увагу на зливу, яка шуміла навколо. Перестала відчувати холод мокрої сукні. Все зникло. Залишилися лише обійми Назара. Його блакитні очі, у яких хотілося загубити розум. Сильні руки, що огорнули рідним затишком. Болючі спогади стрімко танули разом з витримкою. Софія забула про все, здаючись у полон пристрасті. А Назар важко зітхнув і різко нахилився вперед, зминаючи її губи жадібним поцілунком.

Софія потонула під хвилею насолоди, яка вогнем пройшлася по тілу. Руки неслухняно злетіли вгору та огорнули шию Назара, притискаючи тіло до його тіла. Міцно, сміливо, пристрасно. Серце остаточно здуріло, танцюючи у божевільній радості на оголених нервах. Софія не могла отямитися. Наказувала собі відштовхнути Назара, але довірливо горнулася до нього. І цілувала у відповідь. Шалено, гаряче і нестримно. Розум знову програв у двобої із серцем. Софія вже знала, що буде ненавидіти себе за цей момент слабкості. Але допоки цей момент тривав хотілося смакувати його на повну.

Не забудьте також зазирнути на новий розділ книги “За крок до кохання”, зранку було оновлення з думками Дена та його першим побаченням з Алінкою ) В кінці глави є маленьке оголошення стосовно оновлень на наступний тиждень. Сподіваюся, що ви зрадієте )

І на завершення маю питання до читачів книги про Дена та Алінку. У мене є ідея для історії Руслана (старшого брата Аліни). Але я поки що не визначилася з тим, чи варто її реалізовувати. Ви б хотіли прочитати історію Руслана в окремій книзі? Це може бути історія з позначкою “18+” та хештегом #бос і підлегла. А парою для Русланчика може стати панянка з непростим характером та складним минулим. Голосувати можна в коментарях ) Залишу вам візуал Руслана (яким його бачу я). Схожий?

Ще більше новин, анонсів та цікавезних пропозицій для читачів можна знайти на моїй сторінці у Фейсбуці - ось ТУТ. Приєднуйтесь )

Мирних вихідних, друзі!
Бережіть себе.
Ваша Оксана Мрійченко )