Шановні читачі!

Вирішила змінити обкладинку на книгу "Не закохуйтесь в феніксів". Сподіваюся, вона вам сподобається.

АНОТАЦІЯ:

Всі фенікси – тва... підступні та бездушні істоти! Цю просту істину я знала від самого дитинства. Адже живий приклад їхньої підступності – моя власна матір! А мені, маленькій і беззахисній феєчці, як нікому іншому, треба бути обережною у виборі партнера. Такі вже особливості нашої раси. Аж надто неприємними будуть наслідки, якщо помилишся! Але не дарма кажуть: те, чого щосили уникаєш, саме до тебе притягується...

УРИВОК З КНИГИ:

У моєму кабінеті Ренард Маруан ще й закрив двері, щоб нам не завадили, і підійшов зовсім близько.

 – Втомилася? – м’яко промовив, беручи мої руки в свої і дбайливо стискаючи.

А моє бідолашне серце тоскно защеміло від шквалу суперечливих емоцій. Було одночасно приємно та гірко від подібних проявів його ніжності.

 – Трохи, – промовила, звільняючи свої руки. – Так що хотілося б скоріше покінчити зі справами і піти додому.

 – Іноді потрібно відпочивати й по-іншому, – знову завів він стару пісню, змушуючи мене зціпити зуби. – Ми могли б піти до ресторації чи ще куди-небудь.

 – А твоя наречена проти не буде? – їдко запитала я.

І до останнього ж кріпилася, не зачіпаючи цю тему. Розуміла, що таке запитання прозвучить як свідчення ревнощів. Але не втрималася.

 – Я ж уже намагався тобі пояснити, – втомлено зітхнув він. – Між мною та Аделаїдою ще нічого не вирішено. Так, батьки хочуть, щоб ми одружилися. Проте сам я ще не давав жодних обіцянок.

 – Якщо ти зараз скажеш, що думав про те, щоб запропонувати стати твоєю дружиною мені, я плюну тобі в обличчя! – саркастично відгукнулася. – Твої батьки ніколи на таке не погодяться. А бути твоєю постільною іграшкою я не збираюся!

 – Я б ніколи і не запропонував тобі подібного.

Ренард насупився і обережно доторкнувся до моєї щоки рукою. Провів по ній ребром долоні. Його зіниці розширилися, і я зрозуміла, до чого все йде. Різко скинула руку чоловіка і відступила на кілька кроків, доки не вперлася в стіл.

 – Чому ти ніяк не хочеш зрозуміти, що я не бажаю мати з тобою нічого спільного? Взагалі нічого, розумієш?! – випалила я.

 – Через Аделаїду? – очі фенікса трохи примружилися.

 – Не тільки.

 – Тоді в чому річ?

 – Ні в чому. Я не буду з тобою це обговорювати!

 – Не довіряєш?

 – А повинна? – я з викликом підвела голову. – Ти не зробив нічого, щоб я могла тобі довіряти. Більше того, наші відносини почалися з обману.

 – Швидше, замовчування, – він скривився. – Не плутай одне з іншим. До того ж я майже відразу тобі у всьому зізнався.

 – Іди звідси, Ренарде! – я виставила руку вперед, не бажаючи його навіть слухати.

Занадто сильно його слова на мене діяли. Мимоволі хотілося піддатися їм і повірити. Але я чудово розуміла, які страшні наслідки може мати для мене така помилка.

 – Мені більше подобалося, коли ти називала мене Рені, – сумно посміхнувся він.

 – Цього більше ніколи не буде!

 – Гадаю, я заслуговую на те, щоб ти хоча б озвучила мені причину. Що я такого зробив, що ти не даєш нам обом навіть шансу?

 – Нам обом? – я постаралася вкласти в свій голос побільше сарказму.

 – Саме так, – анітрохи не купився на мій тон фенікс. – Я ж бачу, що ти теж до мене небайдужа.

 – Ти помиляєшся! – холодно промовила. – Або приймаєш бажане за дійсне. Єдине, чого я хочу від тебе – щоб ти пішов і ніколи більше не повертався.

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!