Самотність

Я йду, зовсім одна 
Поруч немає нікого
Є лише я и дорога вузька 
Більше немає нічого 
Я все йду і йду 
І не розумію куди дійду
Не пам'ятаю як 
Я тут опинилася
Не розумію, як суди я дішла 
У сердці залишилась біль і туга 
А на очах лише порожнеча .
Не розумію коли я до того дішла 
Що бігла від думок цих проклятих 
Але марно вони швидше за мене 
І я вже здалася , впала на галявину, дивлюся на небо. 
тепер на моїх очах слези 
І мене накрило
Я згадала .
Згадала його очі
Його блакитні очі...
Немов озера які 
Зустрілись на течії 
Його прекрасні блакитні очі 
Немов тихий океан 
Який почав штормити
Дивлячись в його неймовірні очі 
Я забували все погане 
Не вагаючись я тонула .
Ну ось по щоці знову сповзає сльоза 
Я вірила що нічого не буде 
Що залишаючись з ним , я буду тільки радіти а не ридати 
Але все марно 
я одна не зрозуміло де 
І на очах знову бринить слеза.