Хто скучив?

Привіт, мої любі дівчатка!

Ще не забули мене?

А я про вас - ні!)))

Вирішила трохи нагадати про себе перед своєю реабілітацією, та почати з історії, яка багатьом сподобалась.

До речі, а ви полюбляєте перечитувати свої улюблені книги?

Я так. І ось той самий момент який я згадувала багато разів, та й хоч сама його вигадала, кожен раз хвилююсь наче вперше. Що скажете?

- Саш… - Ігор зараз також підійшов до неї зі спини та обійняв. - Дівчинко моя ... - друга фраза вивела Олександру зі спогадів, по тілу пробіг неприємний холодок.

 Ігор поцілував її волосся, мочку вуха, перемістився нижче на тендітну шию. Його дії не були неприємними, вона розуміла, що він намагається бути гранично ніжним і акуратним, але в ній нічого не спалахнуло, бажання відповісти не було зовсім.

 Ігор не відступав, знову проявляючи наполегливість, тепер до безневинних поцілунків приєдналися сильні руки, які ковзали її тілом, зачіпаючи заборонені зони.

- Ігоре... - але він вже не чув. - Ігоре, будь ласка. Перестань. - дівочі слова він ніби не чув. - Не треба... Ігоре, та перестань же ти! - Саша не витримала і припустилася фатальної помилки - з усієї сили відштовхнувши його від себе.

 Хлопець не очікував такої реакції з її боку. Він дуже довго тримав себе в руках і терпів усі її дівочі фокуси, але те, що вона дозволила собі штовхнути його, нехай навіть він цього толком і не помітив, розлютило Ігоря не на жарт.

- Ти що твориш?! - запитав, досить грізним тоном, щоб Саша знову відчула холод пробігаючий по шкірі.

- Ігоре! Це ти, що витворяєш? - даремно вона відповіла питанням на питання. Він тут же схопив її за руку, ледве стримуючи свій гнів.

– Нагадаю! Ти. Моя. Наречена... Без п'яти хвилин дружина... - він говорив голосно і повільно, від чого Саші ставало по-справжньому страшно. Такі емоції вона відчувала з ним лише один раз, коли побачила вперше. Зіниці стали чорними, руки наче кам'яні... - Я можу собі дозволити близькість зі своєю нареченою!

- Ігоре, будь ласка. - вона спробувала звільнитися від його міцної хватки, але марно. - Ти правильно сказав: "Без п'яти хвилин дружина", поки не дружина! Я не хочу! - він раптово відпустив її, від чого вона ледве не впала загубивши рівновагу. Вона тепер точно зрозуміла, що збудила в ньому справжнього звіра...

- Мене не хочеш, отже? Що ж ти тоді постійно зі мною стирчиш? Пограти захотіла? - він почав повільно наближатися, а дівчина інстинктивно відходити назад.

- Ні… Просто, я не хочу, не готова зараз… - вона вперлася спиною в стіну, і дивилася йому прямо в очі, в яких палахкотіло справжнє пекельне полум'я.

- А кого ти хочеш?! Його, так? - він навис над нею, притиснувши до стіни. Його терпіння скінчилось.

- Що ти говориш Ігоре! - дівчина від страху практично почала заїкатися. - До чого тут він!

- При тому... Встиг він все-таки спробувати тебе, так?

- Ігоре! Не говори дурниць!

- Дурниці? А ось зараз і перевіримо, підстилка черепівська...

? Далі тут ? https://booknet.ua/book/dochka-bagatih-batkv-b390702

Дочка багатих батьків