Що перечитати, доки немає нової глави :)

Вітаю, любі читачі і читачки!

У мене сьогодні наче як вихідний, але у вас не вихідний, а з іншого боку, раз я зробила для вас вимушений вихідний від читання “Кохання починається з обману”, то пропоную іншу свою книгу для сьогоднішнього вечора;) 

Це історія, яка почалася з багального викрадення, а вилилась в те, що одне одного знайшли двоє споріднених душ. Читайте тут.

Анотація:

Той, хто мав бути жорстоким поневолювачем, став охоронцем.

Та, хто мала бути лялечкою в його руках, змусила подивитися на світ по-іншому.

Почуття, яке захопить їх двох, виявиться сильнішим за просту жагу чи закоханість. Спільні рани зроблять їх близькими. Але чи допоможе це, якщо хтось з двох зрадить довіру іншого?

Уривок:

— Тобі потрібна лялька? Я згодна, пограйся мною, якщо в дитинстві тобі не дозволяли гратися з ляльками. Пограйся і відпусти. А ще — гарантуй безпеку. Мені і моїй донечці. Ти можеш це, впевнена, можеш допомогти і зробити так, щоб нас не зачепив більше ніхто.

— А не забагато ти хочеш? — Гнат гмикає і криво всміхається. — У дитинстві я грався ляльками, до речі. У мене дві старші сестри. Навіть коли батьки не дозволяли і пхали мені в руки машинки, я цупив у сестер ляльки. Тому знаю, як треба гратися ляльками. Але зазвичай, награвшись, я їх ламав. Ламав і викидав. Знаєш… з дитячими звичками важко боротися. Відпускати я не вмію, тільки викидати.

— А Надін… Ти з нею теж грався?

Риси його обличчя різко кам’яніють. Я наступила на мозіль?

— Забагато хочеш знати. Розважайся.

Він йде геть, залишає по собі посмак розгублення і недомовленості. Просекко у моєму келиху нестерпно гірчить, а настрій зіпсований. Я навіть не встигла як слід озвучити свою пропозицію “співпраці”.

У чомусь він має рацію. Мені нічого запропонувати. Всі мої зв’язки пропали разом з від’їздом Іллі. Я була важливою лише поруч з ним. Все, що я вмію — позувати на камеру, ходити подіумом і вести світські бесіди. Але хіба не це йому від мене треба?

За час стосунків з Іллею мені здалося, що добре вивчила покидьків на кшталт Завадського. Вони прості як множення на калькуляторі. Прямі. Невигадливі. Тупі. Але саме в Гнатові відчуваю щось складніше, небезпечніше і загадковіше.

Він не підходить до мене до кінця вечірки. Якось дивно, якщо хотів похизуватися мною, наче своєю “лялечкою”. Лише коли теплоход повертається в порт, ловлю на собі закличний погляд Гната і бачу його кивок, щоб йшла до нього.

Знову вирівнюю спину, йду на заклик. Компанія, у якій він зараз, мені не подобається. П’ятеро, самі чоловіки. За кілька метрів чути їхню нецензурну лайку. Коли ж наближаюся, стаю поруч з Гнатом, заледве стримую себе, щоб не перекривитися і не відвернутися — впізнаю прокурора, якого Ілля вважав своїм “покровителем”.

— О! — вигукує він і витріщається на мене. Шкіриться п’яно й, похитуючись, видає: — Ти ж ципонька Бондарчука!

Ципонька.

— Вже не Бондарчука, — гмикає Гнат, обплітає руками мою талію і притягує тісно до себе.

Мої лопатки впираються в його груди, навіть крізь цупку тканину піджака відчуваю жар його розпашілого тіла.

Читайте роман “Пограйся і відпусти” тут!

А також запрошую до новинки “Кохання починається з обману” тут!

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.