"Еліс Хейл. Моє ім'я-Еліс" | Рецензія

Дисклеймер

Читання ― штука суб’єктивна

Книга «Еліс Хейл. Моє ім'я-Еліс» від сонечка Букнет Віки Лукашук прочитана мною в рамках Марафону від Тетяни Гищак.

Жанр: детектив.

Структура книги: 34 сторінки, Пролог, 7 найменованих розділів та Епілог.

Сюжет

Під час секретної гри студентів в університетському кабінеті стається вбивство. Детектив Еліс Хейл береться за справу й намагається докопатися до істини, прикидаючись студенткою.

По ходу сюжету ми дізнаємося більше про головну героїню та її минуле. І тут до мене дійшло, що «Еліс Хейл» ― це цикл, тому деякі згадані в історії речі спершу можуть здатися незрозумілими, наприклад, що там сталося в попередній справі чи чому героїня втекла з власного весілля та уникає нареченого. Однак це неважливо для сюжету конкретно цієї книги, тому, в принципі, не критично.

Звісно ж, у процесі Еліс Хейл таки розгадала справу. Але фінал залишає інтригу у вигляді листа від Друга ― такого собі професора Моріарті.

Плюси

✨ Книга читається легко. Можна проковтнути за один вечір, що й пасує детективній історії.

✨ Яскраві ілюстрації, які передають атмосферу книги.

✨ Красивий буктрейлер:

Мінуси

Мені не вистачило атмосферності та деяких пояснень. Наприклад, що це за гра така? Які її правила? Хто може приєднатися до гри? Навряд студенти підпускатимуть до небезпечної гри будь-кого. Мабуть, повинен бути якийсь відбір, критерії. Одначе Еліс Хейл з легкістю прийняли в гру, без жодних питань. Ну, я не вірю…

Пролог, зізнатися, натякав мені на певну дарк академічність (згадаймо «Таємну історію» Донни Тартт): студенти, університетський кампус, вбивство студента ж… Однак не вистачило саме моторошної атмосферності ― в описах, діалогах, локаціях.

До речі, чому гра відбувається саме в кабінеті, у всіх на очах, по суті?

Чом би її не перенести в більш секретне місце, на кшталт лісу, печери чи підвалу?

Щодо граматичних нюансів сказала авторці особисто. Окремо хочу виділити помилку, яку чомусь допускають на Букнеті доволі часто: дефіс замість тире. Ось це «-» дефіс, а це «―» тире. Бачите різницю? В діалогах перед репліками має ставитися саме «―» тире!

Висновок

Якщо вам до вподоби легкі детективні історії, «Еліс Хейл. Моє ім'я-Еліс» цілком можливо вам сподобається.

Кожна написана історія ― новий досвід. Всім нам є куди рости. Щиро зичу Віці Лукашук натхнення мішок для створення наступних книг. Впевнена, вони ставатимуть все кращими та кращими!      

♥♥♥

P.S. Більше рецензій можна переглянути тут

Читайте хороші книги та бережіть себе

♥♥♥