Увечері я наповнюю ванну, як і планувала, роблю піну, запалюю свічки. Хочеться, щоб усе було як у кіно чи на картинках журналів. Та останньої миті я все ж не наважуюся сфотографувати себе. Відправляю Богдану не селфі, а фото, зроблене в ванні, але за піною не видно моїх ніг. 

“Фотозвіт”, — підписую і ставлю смайлик. 

Він читає миттєво і я чомусь відчуваю, ніби в цю мить він все одно підглядає за мною. 

"Піни багато…=)" — приходить за секунду.

“Я люблю, коли багато, — відповідаю я. А потім додаю окремим повідомленням: — А ти?” 

"Чесно кажучи, думав, побачу хоч твоє обличчя…=)"

“Добре, якщо ти хочеш…”

Я фотографую обличчя і відправляю йому. 

Моє волосся вологе, на шкірі — краплі води. Ніби нічого такого, але все одно серце бʼється частіше, коли я бачу, що він переглянув світлину. 

"Ти дуже красива…"

“Але без зачіски і макіяжу, — відповідаю я. — Таке собі…”

"Спокусливо. Особливо губи. І вологе волосся, і шия з краплями води на ній… Якщо скажу, що дивився і трохи нижче, домальовуючи картину в голові, ти сильно злякаєшся?"

“Мабуть, це нормально, — пишу я. — Доиальовувати в уяві те, чого не видно…”

"Як камінь з плечей… Я, до речі, теж зараз у ванній." 

“Тоді де фотозвіт?” — я мимоволі усміхаюся. 

Він якусь мить не відповіє, хоч і прочитав повідомлення. А потім присилає фотку вологих ключиць і торсу. Здається, він лежить в джакузі, бо в кадр потрапляють бульбашки, але це не піна.

“У тебе спортивна фігура”, — пишу і ставлю смайлик, щоб приховати те, що я знічена. Не хочеться показати, що я дійсно відчуваю… Те, що мені зараз так хочеться торкнутися його, провести пальцями по вологій гарячій шкірі…

"Коли думаю, що ти зараз бачиш мене… І дивлюсь на твої фото… В голову лізуть різні думки", — відповідає він.

“Які ж?” — запитую я, відчуваючи, як моє серцебиття прискорюється...

КУПУЙТЕ З 20% ЗНИЖКОЮ ТІЛЬКИ СЬОГОДНІ ТУТ

ДЕШЕВШЕ ВЖЕ НЕ БУДЕ =)