Друзі, додала нову главу. Чекаю ваших реакцій, а у ФБ є фото Вані. Як на мене, то просто красунчик. А ви що скажете?

Нова глава:

Його погляд ковзнув з танцполу на мене, і на коротку мить наші очі зустрілися. Реальність була сповнена яскравих відчуттів і гострих емоцій, але мені здавалося, що все це відбувається не зі мною. Мені стало так ніяково за те, що сталося кілька годин тому, що я тут же захотіла зробити що-небудь, щоб Ваня ніколи не згадав про те, як я витріщалася на нього у вікні. Найкраще було просто піти, але я не встигла. Ноги намертво приросли до дощатої підлоги, і я не робила спроб утекти. Просто стояла і дивилася, як відстань між нами швидко скорочується. Він повільно пробирався через натовп до нас. Я внутрішньо вся зіщулилася, мріючи розсинитися в повітрі, і крізь ритми басів почула голос, що пробирав до мурашок:

- На-ано.

Ковтнула клубок у горлі... навіть голос змінився. Він став глибшим, зрілішим. Ноги підкосилися, коли моя палаюча щока торкнуласяся його шкіри, я затримала дихання, намагаючись не дихати, коли Ваня стиснув мене в міцних обіймах. Він трохи відсторонився, не знімаючи гарячих рук з моїх плечей, нагородив незадоволеним поглядом мої надто короткі джинсові шорти і сказав:

— Чого вирядилася, як на панель?

— Як хочу, так і вдягаюся, — прошипіла у відповідь, — тебе це не стосується.

Навряд чи я так уявляла собі нашу першу зустріч після тривалої розлуки. Я не очікувала вибачень, але принизливі слова і зневажливі погляди - це більше, ніж я можу витримати.

- Підемо, з Настюхою привітаємося. Пам'ятаєш її? - не звертаючи уваги на мій шокований вигляд, Ваня схопив за руку й потягнув мене до бару, а я намагалася вишикувати в ряд хаотичні думки й не витріщатися на мальовничий безлад у світлому, довгастому, як для хлопця, волоссі...

https://booknet.ua/reader/serce-ne-kamn-b428861?c=4641892