Мирної ночі, мої любі ❤️ 

До фіналу залишилось зовсім трішки ❤️ 

Солодка кара протистояння

 - Це наречена твого сина. - Кидає Давид. - Зоя Іванівна, тобі краще поїхати. Поки брат не побачив. - А я стою ошелешена. Це їхня мама ? 

 - Що я не побачив ? Мамо... - Поява Даніеля їх обох налякала. Лише я стояла в ступорі. 

 - Мама ? - Вилітає з мого рота. Якась пізня реакція. 

 - Так, я їхня мама. А що вони вже поховали мене ? 

 - Ні, що ви. Може зайдете ? Вип'ємо чаю. - Давид тримав її в порозі, так не ввічливо. 

 - Вона не зайде. - Гаркає Даніель. Обходить мене, та рушає до своєї матері. Не шкодуючи хапає її за руку. 

 - Сину..  

 - Гроші ти отримала, одяг бачу теж. Комунальні я оплатив. То нащо ти приїхала ? Позлити мене вирішила ? - Гарчить як навіжений. 

Обережно підходжу до чоловіка, ніжно охоплюю його руку. 

 - Дане... - тихо кличу. 

 - Я хотіла вас побачити. Мене ви не навідуєте. Ти ж знаєш, що я вже не п'ю. Чому ж тоді... 

 - Тому, що ти зіпсувала наше життя. - Гарчить Давид. 

Вони обоє накинулись на бідолашну жінку. Я розумію їхню злість. Але якщо вона дійсно змінилась. Якщо вона й справді хоче бути в їхньому житті. Хіба тоді, не потрібно дати їй шанс ? 

Ou_Jn6zf

PiwPhHoS