Чим він так бентежить вас, чим зачіпає? Поділіться

І знову неперевершений Стас Маєвський…

– Алло, – белькочу крізь сон.
– Привіт, сонечко! Ти спала? – лине зі слухавки.
– Нііі… так, – протираю очі. Не розумію котра година. Дивлюсь на екран телефона. Восьма вечора. – Привіт, коханий! Ти вже вдома?
– Так, Валю. Вибач, що розбудив! Я не подумав… Але ж ти просила! – мить замішання наче вічність. – Звітую! Приїхав, повечеряв, розклав речі, прийняв душ. Сиджу у спальні на ліжку й гортаю наші фотки. Ти як?
– Сумно і холодно мені без тебе, коханий, – перевертаюсь на спину та щільніше закутуюсь ковдрою, заправляю під себе з боків.
– І мені ніяково. Я вже так звик до твого тепла, запаху, як ти лоскотала мене, пальцями торкалася торса, пупка, як… Валю, мені вже так бракує тебе, – хриплий баритон звучить незвично низько, протяжно. – Я кохаю тебе, Валю, дуже кохаю!
– І я тебе, Стасе! – боже скільки всього я хочу йому сказати, а спромагаюсь тільки на це. Вся на емоціях і не можу зібрати думки докупи. Але, здається йому цього достатньо, як і мені достатньо його «КОХАЮ, ДУЖЕ КОХАЮ!» Бо в тих словах ВСЕ!
– Валю, сонечко, я хочу бачити твої очі, – Станіслав перемикається на відеодзвінок. Бачу його на екрані смартфона. Красивий, розкішний і так далеко! Лежить на своєму шикарному ліжку, спираючись спиною на подушки з голим торсом. Трохи втомлений, розморений після ванни, але ж який гарний. А я така сонна, але ж я обіцяла…
Потягуюсь, ще раз протираю очі, підкладаю ще одну подушку й піднімаюся вище. Переконана, що виглядаю кумедно з розпатланим волоссям, рожеві щічки від сну… Смішна і сонна. Та, попри це, переходжу на відеодзвінок на прохання Стаса.
Посміхнувся і завмер. Розглядає чи що? Офігіваю. Мій коханий з такою ніжністю дивиться на мене, що від того погляду можна з'їхати з глузду, і байдуже те моє розпатлане волосся і прим’яті подушкою рожеві щоки. А до вух доноситься:
– Ну, привіт, мій коханий сонько!
– Привіт, любий, – задоволено потягуюсь. І ми довго-довго спілкуємось. Нам є про що поговорити. У нас стільки спільного…

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Болеслав Боні
17.09.2024, 20:57:14

Харизмою)

Марса Чаунік
28.09.2024, 13:54:07

Болеслав Боні, Це точно працює:)))

Інші блоги
Я знала, що в мене найкращі читачі! ❤️
І ви вкотре мені це довели! ❤️ Тому сьогодні хочу поділитися з вами тим, що запланувала на найближчий час. І повірте, буде ГАРЯЧЕ! Знайомтеся — «ПРОТОКОЛ Х»! Три книги. Три вибухові сюжети. Три історії, у яких градус
⚡⚡⚡перша 1 000 переглядів⚡⚡⚡
✨Вітаю мої любі читачі!✨ Роман "Мій пульс належить тобі" отримав свою першу 1000 переглядів, першу рекомендацію і вже 48 додань до бібліотеки! ​Щиро дякую кожному, хто читає, забирає книгу до бібліотеки,
Вівісектор проти Зламника. Глава 5
Контракт із дияволом, або ласкаво просимо до Патруля! Кажуть, що свобода безцінна. Але Димитрій Вальтер, схоже, має власний прейскурант. І Данаїл щойно переконався, що потрапити до рук Вівісектора — це ще гірше, ніж опинитися
❤️подарунок від Ворона❤️
Любі, хочу подарувати промик на книгу Залежність Ворона❤️ G81UxHde Відпишіться, будь ласка, коли активуєте❤️ Тихої й мирної ночі✨️❤️✨️
Осінь чи Різдво?
Листопад — це такий собі місяць роздоріжжя. Для когось він пахне мокрим листям, дощем і холодом, що пробирається під пальто. Це туман, який огортає голі дерева, що немов вирушають на вічний спочинок. Сіре небо, калюжі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше