Напиши твір #останній_день_на_землі

Як ви проживаєте своє життя? Цінуєте кожну хвилину, або відкладаєте його на потім? А якщо потім не буде?

Досить боляче в один момент дізнатися, що завтра в цей же час цієї планети більше не буде, все буде знищено. А хто в цьому винен? Люди, а це означає, що і я теж, бо я така сама людина, яка доклала руку до знищення цієї планети.

Але вас це не стосується. Бо напевно ви встигнете померти до цього по іншим причинам, хтось від старості, хтось від хвороби, а може хтось заверше це життя самогубством, це все не важливо, вже не важливо.

Прикро дивитися на цей світ і розуміти, що це його останній день, а може це на краще?

Бо ми самі все зіпсували, нескінченні війни, забруднення планети, знищення тисячі видів тварин і рослин, і завжди всього мало. Жадібні жорстокі люди винні самі, що все так скінчилось. І винна я.

То думаєте як воно?

Я зараз сиджу на маленькому клаптику землі, який ще залишився, та просто дивлюсь як все закінчується, як руйнується цей світ, а ще давно з поміж полум’я я чула людськи крики, зараз вже ні, бо я остання.

Чи жалію я? Мабуть, що так, хоча я багато разів чула, що від одної людини мало, що залежить, один це вже не нуль, шкода, що я пізно це зрозуміла.

Чи страшно мені?

Однозначно так, але разом з цим я відчуваю якесь полегшення, бо надіюсь, що коли все скінчиться, це буде початком народження чогось нового, більш доброго та прекрасного.

А можливо це шанс для всіх нас? Чи покарання?

Все, що я зараз можу це міркувати, мені не хочеться не жаліти, не звинувачувати, не плакати, бо сенсу в цьому зовсім нема, можливо мені б хотілося зараз з’їсти зелене яблуко, випити кави, так напевно більше за все мені зараз не вистачає запашної кави, вона б мені зараз допомогла, а може, ще тертий пиріг, який готувала моя бабуся, виходить в цьому житті було багато чого прекрасного, а я цього не цінувала.

Сльози самі почали з’являтися на очах, а я ж хотіла не плакати, витерши рукою солоні сльози, я зрозуміла, як шкода помирати, напевно цей світ відчуває те саме, може і добре, що ми помремо разом.

Але так не хочеться.

Хочеться жити, дихати, відчувати, і якби в мене був шанс, я б робила все, щоб врятувати цей світ, навіть якщо я була б одна.

Знаєте, якщо до когось дійде цей лист, можливо тому, що з’явиться після моєї смерті, цінуйте свій світ, бо потім будете так жаліти як я, любіть його, бо він дарує вам стілки всього прекрасного.

Ціную кожну мить.