Особисто мені тепер цікаво: чому ті, хто проти прояву будь-якого насилля, нічого не кажуть про пропаганду педофіліі? Я маю на увазі типу любовні історії між учнем і вчителем. От це справді проблема. Чи головне, щоб не бились? Хоча якщо герої повнолітні, то яка різниця, що вони роблять?
Ірина Скрипник, Дивно, але я якраз піднімаю цю тему у романі, який зараз пишу на конкурс, розкриваю момент, коли одна психічно хвора людина може зламати не одне життя. Ніякої романтизації, скоріше роздуми на тему, як бездіяльність дорослих наражає на небезпеку підлітків, ставить їх один на один з педофілами. Ех, а хотіла любовну любов написати, але ж я без скла не можу...
Ми живемо у війні, ми кожен день стикаємося з ракетами, шахедами, балістикою, втратою когось зі знайомих чи рідних...і цей досвід від нас нікуди не подінеться...Чи можна писати цікаво про здорові стосунки в цьому нашому ненормальному сьогоденні...гадаю можна. Це не тільки має бути аб'юз чи про владного і несамовитого, який кохається, як сатана...Проте, є багато авторів, які продовжують співпрацю з російськими платформами і для росіян зневажливе ставлення до жінки є нормою (споконвічно українські жінки завжди мали більше волі, аніж ті жінки, які проживають на території країни 404 (ти тут гепни українській жіночці по столу...і ще питання де той стіл буде :)))). І, звісно, є ще читацькі вподобання...і тема про такого поганого поганця, який знущається над героїнею, а під кінець стає лагідним, що кошеня...користується популярністю. Що робити? Писати, старатися писати цікаво про те, що для вас є ближче. Бо від того, що ми занепокоїмося романтизацією аб'юзивних мужиків нічого не зміниться. Будуть ті, хто хоче їх читати, будуть ті, хто хоче їх писати. І це нормально.
Так. Вважаю це взагалі неприйнятним, бо у молодих дівчат може скластися невірна думка щодо стосунків. Сама присутність аб'юзу у літературі не є поганою, бо стосунки бувають різними. А от саме романтизація аб'юзу - це зло в чистому вигляді. Бо це неправильно, коли дівчина закохується у чоловіка, який над нею знущається. І в реальному житті такі чоловіки не виправляються, а от в книгах дуже часто, що по суті - брехня.
А мені здається, що така романтизаціє існує не останнім часом, а досить давно, але досить суперечне питання чи погано це, особливо якщо це стосується книжок, а не реального життя, тож, коли я була підлідком та читала книжки з подібним сюжетом, для того щоб напевно отримати якісь емоції, так можливо це може надати дівчатам поганий приклад, коли вони будуть створювати свої стосунки, а може навпаки покаже як не має бути
Проблема в тому, що про здорові стосунки ні читати, ні писати не цікаво. Більшість би книг закінчилась на одному діалозі:
— Підеш зі мною на побачення?
— Ні, ти мені не подобаєшся.
— Ок, зателефоную тоді Васі. Підемо в більярд.
Все…
Не цікаво, правда ж? Саме тому в літературі існують аб´юзери, маніяки, вбивці і т.д. Для автора це спосіб позбутися негативних емоцій, для читача — відволіктися від рутини. В мене теж є доволі аб´юзивний персонаж. В нього була дружина і коханець (так, взагалі не перебирає). Він їх бив, гвалтував і т.д. Зрештою, дружина пішла, а коханець відрубав йому голову. Щоправда, після цього світ перезаписався і все почалось наново, але то вже інша історія.
Ірина Скрипник, Чому не цікаво? Існує безліч сюжетних поворотів! Різниця у віці, статусі, минуле героїв, зовнішні обставини, що перешкоджають коханню, внутрішні конфлікти, любовний трикутник. Мені що писати, що читати про вбивць та виродків якось не допомагає зняти стрес. Але це моя особиста думка, ні з ким не сперечаюся!
Ті, хто романтизує такі стосунки на сторінках книг, ніколи не стикалися з аб'юзом в житті. Тому їх це приваблює, бо таке "кохання" з боку може виглядати, як дуже яскраве. Особисто мене набагато більше дратує тема "продана за борги" . Але якщо такі книги цікаві читачам, мають позначку 18+, то чому ні? В них своя авдиторія.
Я вважаю, що про нормальних писати нормально. Вони теж цікаві. Їхні дрібні проблеми і великі радощі теж достойні уваги і написання. Є багато тем, про які можна писати, крім абюзивних чоловіків і жінок, які готові терпіти сексуальне насилля або готові приймати в себе кожного хто помахає пальчиком чи покаже що в трусах ховається!
Насправді ми розуміємо, що пішов нездоровий передоз цих творів, але чомусь це популярно і прибутково. Тому таких книг буде і надалі багато. Лише імена змінюватимуться.
Lina Dickson, Геракл гарний) – я свого часу дуже зналася на давньогрецькій міфології, усіх їхніх пригодах та любовних та родинних зв'язках, могла розрізнити Аякса Оїліда і Аякса Теламоніда) З дівчат найбільше імпонувала Афіна)
Ой, леле, так! В моїх творах теж є такі персонажі, але романтизувати їх – остання справа) Примус у стосунках – це дуже негарно, оце – "через насильство до щастя" мене особисто дуже відвертає. І в любовній історії, де ніхто нікого не "аб'юзить", є що накрутити, бо ж завжди знайдуться перепони до взаєморозуміння)
Ірина Скрипник, Та їх безліч! Узяти сумніви, непевність, страхи, розлуку через непереборні обставини – цілий спектр почуттів, а не лише як один такий владний стверджує свою силу, а героїня розтікається від млості) Добре, як на мене, це не скінчиться) Звісно, за смаки не сперечаються, але й читати одне й те саме нудно – починаєш – о ні, він відноситься до неї нестерпно, отже незабаром буде страшенна пристрасть)
Описаний аб'юзивний персонаж підштовхує до оцінки людей, які тебе оточують. Порівнюючи з описаним "героєм" тих, хто поруч, можна іншими очима подивитись на власні стосунки й уникнути таких стосунків. Не всі читають літературу з психології або звертаються до психологів за порадою. За цієї причини, я не проти, щоб в книзі був аб'юзивний герой (не важливо чоловік чи жінка). Але без романтизації.
Всім тихої ночі! Просто обожнюю “Кохана для першого аміра” саме за такі романтично-пристрасні моменти! — А так? Розумієш, що я до тебе відчуваю? — шепоче мені прямо в губи, коли припиняє це безумство під назвою
Стартувала моя новинка! Запрошую до нової історії: «ВІДДАЙ МЕНІ СВІЙ БІЛЬ» Анотація: «Пам’ятаю, як сипав перший сніг, я зупинився перед дорогою, прикурив останню сигарету і ступив уперед. Звідки вилетів той
Вітаю, мої любі читачі! Осінні вечори настають швидше і хочеться не лише почитати, а й чимось цікавеньким зайнятися. А що може бути цікавішим за ігри подумала я собі і вирішила повернутися не лише до публікування, а й до
Маю шикарну знижечку на історію! Бандеролька щастя - Мамо, а на новий рік виконуються будь-які бажання? - Дочка підтискає губи й обіймає себе за плечі.
- Звичайно будь-які, малятко, - сідаю поруч і хмурюся помітивши, що
Сьогодні знижка!) Зіпсуй мене - Тепер ти моя, - погляд чоловіка змушує втиснутись у стіну. Він прийшов вимагати виконання подружнього обов'язку.
- Ти обіцяв мені дати час, - притискаю до грудей рушник, голос зрадницьки
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДо речі, як там ваша книга на конкурс? Закінчуєте вже?
Ірина Скрипник, Дякую велике) Як тільки допишу конкурсний роман, почну більше уваги приділяти Букнету, продовжу цикл лікарняних записок)
Особисто мені тепер цікаво: чому ті, хто проти прояву будь-якого насилля, нічого не кажуть про пропаганду педофіліі? Я маю на увазі типу любовні історії між учнем і вчителем. От це справді проблема. Чи головне, щоб не бились? Хоча якщо герої повнолітні, то яка різниця, що вони роблять?
Ірина Скрипник, Дивно, але я якраз піднімаю цю тему у романі, який зараз пишу на конкурс, розкриваю момент, коли одна психічно хвора людина може зламати не одне життя. Ніякої романтизації, скоріше роздуми на тему, як бездіяльність дорослих наражає на небезпеку підлітків, ставить їх один на один з педофілами. Ех, а хотіла любовну любов написати, але ж я без скла не можу...
Ми живемо у війні, ми кожен день стикаємося з ракетами, шахедами, балістикою, втратою когось зі знайомих чи рідних...і цей досвід від нас нікуди не подінеться...Чи можна писати цікаво про здорові стосунки в цьому нашому ненормальному сьогоденні...гадаю можна. Це не тільки має бути аб'юз чи про владного і несамовитого, який кохається, як сатана...Проте, є багато авторів, які продовжують співпрацю з російськими платформами і для росіян зневажливе ставлення до жінки є нормою (споконвічно українські жінки завжди мали більше волі, аніж ті жінки, які проживають на території країни 404 (ти тут гепни українській жіночці по столу...і ще питання де той стіл буде :)))). І, звісно, є ще читацькі вподобання...і тема про такого поганого поганця, який знущається над героїнею, а під кінець стає лагідним, що кошеня...користується популярністю. Що робити? Писати, старатися писати цікаво про те, що для вас є ближче. Бо від того, що ми занепокоїмося романтизацією аб'юзивних мужиків нічого не зміниться. Будуть ті, хто хоче їх читати, будуть ті, хто хоче їх писати. І це нормально.
Шаграй Наталія, Дякую за розгорнуту відповідь) Дуже цікава точка зору))
Весело у вас тут
Денис Неважливо, Є таке) То крик душі
Так. Вважаю це взагалі неприйнятним, бо у молодих дівчат може скластися невірна думка щодо стосунків. Сама присутність аб'юзу у літературі не є поганою, бо стосунки бувають різними. А от саме романтизація аб'юзу - це зло в чистому вигляді. Бо це неправильно, коли дівчина закохується у чоловіка, який над нею знущається. І в реальному житті такі чоловіки не виправляються, а от в книгах дуже часто, що по суті - брехня.
Єва Ромік, дякую) Я тільки "за". :)
А мені здається, що така романтизаціє існує не останнім часом, а досить давно, але досить суперечне питання чи погано це, особливо якщо це стосується книжок, а не реального життя, тож, коли я була підлідком та читала книжки з подібним сюжетом, для того щоб напевно отримати якісь емоції, так можливо це може надати дівчатам поганий приклад, коли вони будуть створювати свої стосунки, а може навпаки покаже як не має бути
Повністю підтримую ваше "ні".
Проблема в тому, що про здорові стосунки ні читати, ні писати не цікаво. Більшість би книг закінчилась на одному діалозі:
— Підеш зі мною на побачення?
— Ні, ти мені не подобаєшся.
— Ок, зателефоную тоді Васі. Підемо в більярд.
Все…
Не цікаво, правда ж? Саме тому в літературі існують аб´юзери, маніяки, вбивці і т.д. Для автора це спосіб позбутися негативних емоцій, для читача — відволіктися від рутини. В мене теж є доволі аб´юзивний персонаж. В нього була дружина і коханець (так, взагалі не перебирає). Він їх бив, гвалтував і т.д. Зрештою, дружина пішла, а коханець відрубав йому голову. Щоправда, після цього світ перезаписався і все почалось наново, але то вже інша історія.
Ірина Скрипник, Чому не цікаво? Існує безліч сюжетних поворотів! Різниця у віці, статусі, минуле героїв, зовнішні обставини, що перешкоджають коханню, внутрішні конфлікти, любовний трикутник. Мені що писати, що читати про вбивць та виродків якось не допомагає зняти стрес. Але це моя особиста думка, ні з ким не сперечаюся!
Ті, хто романтизує такі стосунки на сторінках книг, ніколи не стикалися з аб'юзом в житті. Тому їх це приваблює, бо таке "кохання" з боку може виглядати, як дуже яскраве. Особисто мене набагато більше дратує тема "продана за борги" . Але якщо такі книги цікаві читачам, мають позначку 18+, то чому ні? В них своя авдиторія.
Джуні Салем, О, треба поставити запитання психологу))
Я вважаю, що про нормальних писати нормально. Вони теж цікаві. Їхні дрібні проблеми і великі радощі теж достойні уваги і написання. Є багато тем, про які можна писати, крім абюзивних чоловіків і жінок, які готові терпіти сексуальне насилля або готові приймати в себе кожного хто помахає пальчиком чи покаже що в трусах ховається!
Насправді ми розуміємо, що пішов нездоровий передоз цих творів, але чомусь це популярно і прибутково. Тому таких книг буде і надалі багато. Лише імена змінюватимуться.
Галина Левтер, Сподіваюся, що це пройде дуже швидко, мода ж як вітер
Нормальні стосунки явно не такі цікаві, як будь-які інші, але дуже хочеться, щоб саме нормальних, здорових було більше, в тому числі й у книгах)
Сафі Байс, Здорові стосунки двох дорослих свідомих людей — це насправді дуууууже нудно. Тут я згодна. Написала приблизно те ж саме внизу
Нарешті про це почали говорити!! Мені як потрапляється у рилсах в Інстаграмі уривок із такої книжечки... Хочеться піти і почитати міфи древньої Греції
Lina Dickson, Геракл гарний) – я свого часу дуже зналася на давньогрецькій міфології, усіх їхніх пригодах та любовних та родинних зв'язках, могла розрізнити Аякса Оїліда і Аякса Теламоніда) З дівчат найбільше імпонувала Афіна)
Ой, леле, так! В моїх творах теж є такі персонажі, але романтизувати їх – остання справа) Примус у стосунках – це дуже негарно, оце – "через насильство до щастя" мене особисто дуже відвертає. І в любовній історії, де ніхто нікого не "аб'юзить", є що накрутити, бо ж завжди знайдуться перепони до взаєморозуміння)
Ірина Скрипник, Та їх безліч! Узяти сумніви, непевність, страхи, розлуку через непереборні обставини – цілий спектр почуттів, а не лише як один такий владний стверджує свою силу, а героїня розтікається від млості) Добре, як на мене, це не скінчиться) Звісно, за смаки не сперечаються, але й читати одне й те саме нудно – починаєш – о ні, він відноситься до неї нестерпно, отже незабаром буде страшенна пристрасть)
Описаний аб'юзивний персонаж підштовхує до оцінки людей, які тебе оточують. Порівнюючи з описаним "героєм" тих, хто поруч, можна іншими очима подивитись на власні стосунки й уникнути таких стосунків. Не всі читають літературу з психології або звертаються до психологів за порадою. За цієї причини, я не проти, щоб в книзі був аб'юзивний герой (не важливо чоловік чи жінка). Але без романтизації.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати