Особисто в мене майже ніколи не виходить просто сісти й почати писати рядок за рядком. Можливо, сам себе привчив. Можливо, звідкись підсвідомо скопіював. Але кожен акт написання, незалежно від того, проза це чи поезія, починається з одного й того ж ритуалу. Знаходжу улюблені музикальні композиції на жорсткому диску (так-так, я - той фрік, що у 2024 має оффлайн колекцію музики) та ставлю заварюватися чай.
Музика має бути виключно інструментальною, без голосового супроводу. Люблю Ludovico Einaudi, Two Steps From Hell і, звісно, Бетховена))
Чай - трав'яний або крупнолистовий чорний. Це може бути да хун пао, золотий сяоджун або звичайній кенійський чорний. Головне, щоб це був дійсно ЧАЙ, а не, як сказала одна знайома, "пил індійських доріг у пакетиках" :-)
І от, влаштувавшись якомога зручніше в кріслі кабінету, на балконі біля вікна чи на диванчику, під запах осені, яким так пахне да хун та зі звуками Місячної сонати у вухах, я починаю щось ваяти.
Це - моя зона комфорту і мій "бункер з Музою". Звісно, бували дні, коли писав і без звичного антуражу. Але все-таки церемонність процесу якось більше налаштовує на творчі вібрації...)))
А ви що скажете? Чи є у вас ритуали для зайняття улюбленою справою? Діліться в коментах))
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРаніше теж писала під музику, а зараз - тільки в цілковитій тиші. Але слухаю підбірки на прогулянці, щоб створити настрій, так краще приходять в голову нові ідеї для сюжету. Писати уривками не вмію, тому не виходить робити це регулярно, сідаю, щоб хоча б розділ закінчити.
Очеретяна Кішка, ❤️
Для мене комфортно, коли тиша і я на самоті. Особливо вночі. Я, настільна лампа та комп'ютер. А навколо сутінки. Люблю погулянку наодинці перед написанням - ось це вже майже ритуал.
Ніка Цвітан, Мабуть, це він і є) Дякую, що поділилися) Давно вже мрію погуляти по літньому місту з ночі до ранку. Коли настане день і закінчиться війна...)
О, ви прямо в точку попали, я теж так пишу :). Музика без слів, інструментальна, і це взагалі бомбезно, якщо вона з таким ж емоційним забарвленням, як те, що ти пишеш. Пригоди - щось динамічне, голосне та різке; відчай - несамовита мінорна композиція на фортепіано чи скрипці; повсякдення - гітара із стриманим ритмом та легкими мажорними мотивчиками.
Не хвилюйтеся, я теж музику офлайн слухаю))
Сергій Бобрицький, ))
Дуже цікаво! Сама люблю писати під музику – в мене просто на пристрої), але з голосом, частіше під іноземну, коли слів не завжди розбереш. Вважаю за деяку свою ваду, що не можу уривками писати – треба мати запас часу, години зо три-чотири, аби як слід зосередитися, тоди можу заразом багацько написати, не відволікаючись на їжу чи пиття.
Сергій Бобрицький, (
Ні, немає. Просто пишу під час перерв протягом дня.
Сергій Бобрицький, Це скоріше досягнення моєї зіпсованої нервової системи. От вибісив хтось в реальному житті — вбила когось із героїв, і пішла далі по своїм справам. Такий от антистрес
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати