Той самий день - історія про історію

Вітаю вас, мої квіточки.

Якщо ви не проти, сьогодні хочу поділитись з вами "історією про історію" Софії та Девіда з книги «Той самий день».

Не секрет, що саме італійський гурт Maneskin став таким собі прототипом мого гурту та моїх героїв. Та що там героїв, навіть назву я підбирала віддзеркалену, так з датської Maneskin означає місячне сяйво, а назва мого гурту Sollys – сонячне світло. І ось на цій ноті вже має стати ясно, що таких "збігів" буде ставати дедалі більше, бо саме цей гурт та його творчість надихнули мене на створення цієї історії.

Вперше я почула їх виступ на Євробаченні, але тоді ми з чоловіком вболівали зовсім за інший рок-гурт, дивуючись, чому саме Maneskin викликали такий ажіотаж та прихильність глядачів. Їх зухвала поведінка, яскравий макіяж та дивні костюми (хоча на Євробаченні зазвичай і по гірше буває) зовсім не вкладались в мій смак, але ... цікавість бере своє.

Після їх перемоги я вирішила поцікавитись історією гурту та які ще пісні вони співають... І зробила для себе відкриття, бо хоча їх поведінка все ще була дивною для мене, їх талант не можна було знецінювати.

В репертуарі гурту виявилось багато ліричних пісень, які було приємно слухати, а драйвові пісні постійно крутились на язиці і майже всі вони стали невід'ємною частиною моїх плейлистів.

Одного дня я сіла писати книгу про мотоперегони і увімкнула музику (один з тих самих плейлистів), одна пісня змінювала іншу і от заграла Torna a casa. Мелодійна італійська з хрипотою у голосі Даміано Девіда ніяк не в'язались зі швидкістю, проте пробуджувала зовсім інші почуття.

Ось в клубі звучить музика і дівчина підіймає очі, її серце завмирає коли вона бачить на сцені того самого, кого покохала так давно. Роки пролетіли, а серце все так само тріпоче від його виду, голосу, погляду... Він співає «Повернись додому» і дивиться на неї...

Одна пісня на повторі знову і знову, поки рядки лились з мене рікою. Сцена зустрічі в клубі була тим самим початком. Просто зустріч, просто відчуття.

А що далі? Чому вона там опинилась? Яка її історія? Що їх пов'язує? Цього мені моя муза не підказала.

І ось так в пошуках початку цієї історії, як ви вже знаєте з попереднього блогу, народилась історія про Недолугого боса, а історія Софії була відкладена на невизначений термін.

Коли нарешті Денис з Аделіною знайшли своє щастя, я повернулась до Софії та Девіда і почала прикидати різні варіанти розвитку цієї історії. Зізнаюсь чесно, їх було безліч і всі вони були дуже різні (розкривати карти не буду, бо можливо ці варіанти з'являться в інших моїх історіях).

В перших чернетках це була навіть історія Софі та Адама, але передивляючись відео гурту, саме Даміано вкрав моє серце ... Зухвалий та нахабний на сцені та сором’язливий і турботливий в житті, це був він – мій герой Девід

(до речі прізвище Даміано - Девід... Даміано Девід. Збіг? Не думаю ;-)

Так, передивляючись відео гурту, в історії з'являлись нові деталі:

1. Любов до котиків – обидва взяли собі пухнастого друга з притулку і я до речі теж (ось так на нас впливають наші ж герої);

2. Коли Даміано знявся в рекламі Maserati, то і Софі покатала його з вітерцем в автівці саме цієї марки;

3. Обидва завзяті вболівальники італійського футбольного клубу Roma

(і тут в ролі Софі виступила я, коли запитала у свого чоловіка, коли буде повтор голу на екрані, бо я так само як і Софі вперше опинилась на футбольному полі);

4. Літаючі ліфчики, як частина будь-якого концерту гурту.

І так багато чого…

Щодо зовнішності, то тут би я посперечалась зі своєю музою, тим паче, що за час існування гурту його соліст стільки разів змінював стиль, що лише про нього одного можна написати декілька історій ;-) але якщо ми говоримо про "Той самий день", то мабуть, Адам найбільше за всіх відповідає своєму прототипу барабанщику Етану, як зовнішністю так і загадковою та мовчазною натурою, Крістіна так само запальна, як і басистка Вікторія, а Девід в моїй уяві трошки мужніший за Даміано. Лише Марко ніяк не в'яжеться у мене з Томасом, бо оригінальний соло гітарист гурту худенький дрищ, а мій Марко мужній підкачаний красунчик, історія про якого вже десь крутиться в моїй голові.

Але така наявність прототипів, це тяжка ноша на яку я більше не погоджусь (якщо зможу відбитись від своєї музи), бо іноді навіть важко було писати через те, що перед очима виникали “оригінали”, а мої герої в моїй уяві виглядали по іншому і поводились по іншому. Тому в такі миті мене рятувала музика, бо саме вона “стирала обличчя” і поглинала мене при написанні деяких сцен.

Як я вже казала, початком, а саме моментом зустрічі, стала Torna a casa, про переслідування на дорозі придумалось випадково, коли слухала пісню Gossip, про сон і реакцію Девіда писала під щемливу Trastevere, а босоніж по мексиканському асфальту Cофі бігла під пісню Valentine і так далі … і так далі … 

Тож, може Maneskin повністю і не лягли в основу моєї історії, але надихали вони мене, як могли.

Дякую їм та їх музиці за натхнення, а вам мої любі дівчатка за підтримку історії. rd48mlLP

Бажаю вам якнайбільше щасливих митей та мирного неба !

Обіймаю. З любов'ю, Ксенія Стрілець ♐