Як сприйняла Ейлірейн той факт, що вона є вищою ельфійкою і чим це їй загрожує — читайте у новому розділі "Академії Фейлім".

Я залишила кабінет ректора в засмучених почуттях. Я хоч і думала останнім часом, що можу виявитися темною ельфійкою, але я навіть припустити не могла, що я є плодом забороненого союзу. Мабуть, мої батьки дуже кохали одне одного, коли зважилися народити мене. Це втішало. До 16 років, доки я не отримала подарунок, який, очевидно, відправили вони, я взагалі вважала себе непотрібною дитиною. Я думала, що мене покинули. Завдяки записці я дізналася, що вони мене любили. Тепер я знаю, що вони особливі. Тепер я розумію, чому вони не поряд. Але як же мені хотілося б їх побачити! Трясця, та хоча б просто дізнатися їхні імена та подальшу долю й побачити на фотографіях. Може, їх уже й в живих немає… Ні, я не хотіла про таке навіть думати. Не знаю чому, але всередині мене все ще жила слабка надія, що мої батьки живі і одного разу мене знайдуть. Всі ці довгі темні роки вона зігрівала мене і щоразу підіймала з дна, не даючи здатися після чергової невдачі.