І тут я все зрозумів. Раптовий здогад гострою стрілою пронизав мій мозок так, що від несподіванки я закашлявся димом. Невже це воно, те саме? Я не міг повірити, що саме Ейлірейн Найєнн — моя… Ні! Потрібно перевірити у книзі! Я не ризикував у такому важливому питанні покладатися на пам’ять, мені потрібне було підтвердження.

Докуривши, я спустився в лабораторію і підійшов до книжкових шаф до секції, де в мене зберігалися заборонені книги. Десь тут була книга про всі особливості темних ельфів. Знайшовши книгу, я перегорнув до потрібного розділу і знайшов те, що мене цікавило.

«Лише темні ельфи все ще здатні знаходити своїх призначених. Однією з яскравих особливостей призначених, за якою люди легко впізнають свою ідеальну пару, обрану для них богами є взаємна емпатія — здатність відчувати емоції іншої людини».

Книжка мало не випала у мене з рук. Оце я влип на повну! Ейлірейн Найєнн — моя призначена. І знайшов же Брадскал на мою голову таке покарання!