Знаєте це відчуття, коли тобі здається, що ти стоїш на місці, а всі інші чогось досягають, заробляють "великі" гроші, живуть своє чудове життя? От у мене зараз такий стан. Я розумію, що в мене все добре та десь всередині мене живе цей "покидьок" що постійно шепче мені "Ти жахлива", "Ти нічого не досягла", "Твої книги жахливі" і все в такому дусі..
Сподіваюся мій стан не вплине на регулярність оновлення книги ♡
Мені просто хотілося хоча б з кимось поділитися тим, що я відчуваю :(
Люблю вас, дякую за увагу до цього блогу ♡♡♡
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРаджу того так званого «покидька» вигнати геть із себе поганою мітлою та ще й солі на хвіст насипати.
Мабуть, у вашого внутрішнього "покидька" занижена самооцінка. Завжди хтось є попереду, а хтось позаду. І навіть, якщо ви сама задня, нічого в тому страшного немає. Головне, щоб ви жили в ладу з собою. Не можуть всі бути першими, комусь і програвати треба та сприймати цей програш з гідністю. А після нього ще більше працювати. З вдячністю сприймайте все, що посилає вам доля. Всьому свій час))
Пишіть наперекір тому голосу, нехай офігіє
Кетрін Сі, ❤️
Якщо зазирнете до мене в блоги то побачите абсолютно ідентичний пост. Це якесь нашестя поганого настрою.. чи то кожну ніч з тривогами нормально не поспиш.. чи то буря магнітна. Не знаю. Але пишіть в своє задоволення, для себе, для своїх світів та героїв. Вони ж чекають на Вас!!! Вони то точно без Вас жити не зможуть! Руки не опускаємо! Все буде чудово!
Євгеній Шульженко, Дякую за вашу підтримку ♡♡♡
Думаю, на БН майже не знайдеться автора, який би не повторив ваші слова. Але! Ви - комерційна авторка, яка вже має досвіт продажу книги, а це величезний успіх! Порівняйте себе не з іншими, а з самою собою на початку творчого шляху. А настрій і натхнення зараз у всіх зникають, бо такі події, що просто жах! Давайте собі час на перезавантаження. Я для себе вирішили, що більше не буду викладати недописану книгу, це значно знижує стрес і немає відчуття, що я все покину на середині.
Очеретяна Кішка, Дякую вам ♡
Коли в мене таке, то намагаюся начхати на той голос))) Заглушіть його. Пишіть, щось робіть... Байдуже, якщо всі будуть проти цього. Ми самі малюємо свою картину життя. Самі обираємо фарби та відтінки) Якщо ви захотіли щасливе життя, то йдіть складним шляхом. Довгим, з ліченим камінням під ногами... Йдіть, і все:) І тоді голос всередині точно зміниться. І буде гукати:«Кетрін молодець! Кетрін особлива!». Робіть що заманеться, і байдуже якщо будете трохи нижче інших❤️
Моя скромна думка, та все ж)))
Бо якби я слухала ті лічені думки в голові, то кинула б усе вже давно!) Це правда. А по секрету самооцінка в мене взагалі занижена до мінімуму. Та я все одно займаюсь тим, що подобається.
Коли йшла в коледж, то багато хто зі знайомих, вчителів, рідних казав, що я боюся навіть крові, і той медичний не для мене. От економічний то клас! От найвища освіта то чудово!(Як запевняла одна вчителька ще з часів школи)
Віка Лукашук, Я дуже вдячна за вашу підтримку ♡♡♡
У мене теж таке буває. Особливо тоді, коли дізнаєшся, що якийсь автор на Букнет приблизно пів року, і у нього вже тисячу підписників. Коли ж я три роки на Букнет і у мене трохи більше, ніж 300. Я думаю, що не треба опускати руки, а писати далі.
Вікторія Грош (Rouce), Ваша правда! Ніколи не можна опускати руки :) колись настане і наш час ♡
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати