Щоденник автора ― рубрика,

в якій я хочу ділитися

 цікавими чи не дуже митями з процесу письма.

Так би мовити, на пам'ять нащадкам

Нещодавно побачила, що моя книга "Пори року. Зникнення Зими" перетворилася на крижинку =((( Але, друзі, не лякайтеся. Автор живий і про продовження не забувся, а активно його пише. Тому незабаром все буде ― отримаєте смачненький тортик ♥♥♥

Традиційний звіт:

11 068 слів

71 369 символів

Я нарешті перейшла до сцени, заради якої весь фінальний двіж і задумувався. Запевняю: вигуки по типу "Якого біса тут відбувається?!" вас переслідуватимуть протягом всієї глави. Сподіваюсь, в хорошому сенсі...))) 

Спойлерний фрагмент:

― Чого ти вічно вештаєшся за мною?! ― заревів Денис, насуваючись на Дафні грізно.

Та відступила, на мить розгубившись. А втім, блискавично зібралася і з гордо піднятим підборіддям відрубала:

― Тому що ти зрадник, Дене.

Денис запалисто хихикнув, наблизившись впритул до Дафні так, що та опинилися затиснута між ним та стіною.

― Чомусь, коли ти цілувалася зі мною, тебе не відвідували подібні думки, ― видихнув він на вухо їй, і враз відчув, як та судорожно ковтнула повітря.

― Я просто приємно проводила час, ― пробелькотіла вона.

― Зі зрадником?

― Дене, припини гратися зі мною! ― спалахнула Дафні, виставляючи наперед руку, виборюючи собі простір, але Денис перехопив її долоню й завів їй за спину, а сам підступився ще ближче, не залишаючи ні міліметра вільного місця. ― Просто поясни, що відбувається…

― Я не зрадник, Даф, ― без вагань процідив він. ― Це все, що тобі потрібно знати.

― Я тобі не вірю. ― Її очі метали роздратовані іскри.

З горла Дениса вирвалося люте гарчання.

― Якщо єдине пояснення моїм діям ти вбачаєш тільки в моїй співпраці з Темним Лордом, то тебе чекатиме дике розчарування. Тому що [!!!].

 P.S. Ілюстрація не моя, а з пінтереста.

P.P.S. Ви ж пам'ятаєте, що Ден шукає свого батька?

Що ж, ми близькі й до розгадки цієї таємниці.

Чекаєте? ;)))