В рамках марафону Тетяни Гищак
Ханна Трунова Пори року. Апельсинчик та його сонце

Проклятий ліс, лють Зимових, незгода батьків Єдиних. Все це дійсно проблема, але не перешкода коханню Майка та Діани. З однієї сторони, їх звʼязують обовʼязки, традиції. З іншого, цим двом просто байдуже на все та на всіх. Майк, Зимовий-охоронець та Діана, принцеса-Єдиних закохані до нестями. Кожна секунда, кожен дотик, час буди разом – це найприємніше в житті. Та чи закує лють Майка сонце в кригу? Чи дійсно Майк має померти заради того, щоб Діана була щасливою?

Насправді доволі не чесно, написати таке невелике оповідання, вкладаючи в нього лише крихти інформації, занурюючи в серця читачів свої тонкі тендітні ручки. Я був вражений тому, як все легко та ніжно описано. Ні, оповідання не має шалених описів чи неймовірно бурхливих сцен. Воно просте, як просте й кохання. Ті хто кохав та кохає - знають це. Все навколо – це просто пил.

Можливо я помилився, але це оповідання написане після того, як була почата книга «Пори року. Зникнення Зими». Чому так вважаю? Історія має в собі багато факторів, термінів, фраз та традицій, які ніяк не описані. Читати було легко, але питань по закінченню назбирав неймовірно багато. Відкриваю сторінку авторки і бачу цілий цикл – ось і відповідь.

Історія написана дуже приємно та легко. Ніяких зауважень не маю, структура зрозуміла, русизмів не знайшов. Історія не може бути закінченою, оскільки вона просто освітлює епізод основної книги. Це неймовірно приємна спроба заохотити читачів перейти до основної книги. Оскільки, я сам додав основну книгу в свою Бібліотеку!

Бажаю авторці тисячі читачів, оскільки вона не тільки приємно та легко пише, але й впевнено втягує в свій світ. Та бачу, що основна книга на заморозці. Чекаємо ще декілька зворушливих коротких історій з світу Пір Року, а далі, продовження «Пори року. Зникнення Зими».