"Чи не пізно писати післямову для книги, яку закінчила три роки тому? Очевидно, що не пізно, адже я її пишу :)
Рік ця книга «лежала» в папці з документами невідома світу (окрім тих видавців, яким я її надсилала і які все ж таки відкрили її). Потім почалась велика війна і мої пріоритети змінились – я виклала «Записки мандрівниці» у вільний доступ. Ще за рік дізналась, що саме завдяки цій книзі я стала лауреаткою Літературної премії Ірпеня. І ось тепер, ще за рік від попередніх подій, я пишу до неї післямову...."
Продовження цієї запізнілої післямови тут.
А в коментарях розкажіть чи ви колись дописували щось важливе аж так пізно після завершення книги?
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати