Чи не пізно писати післямову для книги, яку закінчила три роки тому? Очевидно, що не пізно, адже я її пишу :)
Рік ця книга «лежала» в папці з документами невідома світу (окрім тих видавців, яким я її надсилала і які все ж таки відкрили її). Потім почалась велика війна і мої пріоритети змінились – я виклала «Записки мандрівниці» у вільний доступ. Ще за рік дізналась, що саме завдяки цій книзі я стала лауреаткою Літературної премії Ірпеня. І ось тепер, ще за рік від попередніх подій, я пишу до неї післямову.
Дякую кожній людині, що приділила свій час та увагу моїм словам та подорожам. Дякую! Це неймовірно чудово і я рада бачити, що «Записки мандрівниці» продовжують жити! Але маю до вас одне прохання: залишайте відгуки. Тут, на Букнеті, чи в соцмережах (інстаграм: @cup_of_flowers; фейсбук: www.facebook.com/liudahoncharova) Що вам сподобалось чи навпаки зовсім ні? Можливо у вас є зауваги до тексту чи місця, яке я відвідала? Які емоції й почуття у вас викликало прочитане? Пишіть мені про все – буду вдячна за зворотній зв’язок!
Дякую вам за вас! Бережіть себе.
P. S.
А ще напишіть, чи хотіли б ви почитати про мої подорожі ще? Від 2020 року минуло чимало часу, а в мою скарбничку мандрівок додалось цікавих місць і пригод…
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
