Будні львівської некронеси — чесний відгук

Ідеальна історія для тих, у кого день "наче її переїхав циганами спертий трактор з танком на причепі"

Перша глава показує нам неймовірний мовний контраст. На початку я закочувала очі через велику кількість виразів та польських запозичених слів. Але то було навмисно! Бо як тільки ми побачили максимально сучасну дівчину (читай: головну героїню), то й мова змінилась.

Тобто це все антураж та атмосфера. Лайк, рушаймо далі.

Дівчина з Тіктоками та трендами водиться з нежитю та заробляє так собі на життя. А що? Некромагам теж їсти хочеться.

Розповідь про те, як відчути себе старим, адже про деякі згадані меми в історії я ні сном ні духом не чула. Треба ще так виразно промовити «мєєєєєми, що в інтєрнєті».

А ні, щось я знаю. Ставимо плюсики, галочки в списочку:

«Настрою не було, як і часу, вона все ще почувалась так, наче її переїхав циганами спертий трактор з танком на причепі.»

Насправді це більше як невеличкий детектив, в якому є кумедні герої — Степан (Івасик-Телесик, але швидко навчається), Віра (Міс Марпл українського масштабу), якісь сторонні потвори та дві загадки, що переплітаються протягом читання.

Гарна новина: читати цікаво, детектив з гумором, тому після важкого робочого дня заходить шикарно. Ложка дьогтю: в історії є дві сюжетні лінії, але продовження другої відбувається у наступній книзі. На перший погляд, можна вперти руки в боки й сказати, що я перебільшую:
«Сань, якщо сподобалось, то не вийо і йди читай далі. Нащо псуєш враження?». А я не хочу йти читати далі! У сенсі хочу (вже прочитала), але хотілося б мати цілісний твір, не розірваний навпіл.

У цілому величезна вподобайка, обіймашки та інші сленгові слова, бо я «на стилі» :))
О, ідея для натхнення: словник мемів для таких бабусь, як я.

Посилання на авторку
Посилання на книгу Щиро дякую за працю!
Написано в рамках марафону

Дисклеймер: своїми словами я не намагаюсь образити чи принизити автора, усі кумедні коментарі слугують лише розважальним контентом та приверненням уваги. Усі письменниці та письменники Букнету — найкращі булочки, які вкладають купу годин у свою працю. Саме тому я дуже уважно читаю, дякуючи авторові за витрачений час. Обіймаю кожну й кожного.

Завжди ваша, сьогодні бабуся,
Олександра Метафор

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Міланте Готем
28.08.2024, 02:38:22

Боже який шикарний відгук.Я постараюсь виправдати очікування. Але проблема твору в тому, що він був на конкурс, і я мусила трохи порізати,тому в двох частинах. А продовження допишу, не знаю правда коли,бо в мене зараз трошки інша робота. Мені дуже сподобалось,можна жорсткіше,я дослухаюсь до конструктивної критики. І маленький інсайд,я вперше пишу в такому жанрі,зазвичай в мене якраз вампірскі соплі,чи щось таке. Некронеса стала відкритям для мене.

Показати 3 відповіді

Міланте Готем, ❤️

avatar
Олеся Глазунова
28.08.2024, 00:20:48

Олександро, ви праві)) мова там чюмачечя))) , але в тому й вся сіль.
Картинки до книги просто бомбічні)))

Олеся Глазунова, Ага, мене це й вразило))

Інші блоги
Тепла зустріч братів?
Хоч я й просив матір не зустрічати мене, як маленького, але вона все одно приїхала в аеропорт. І не сама… І якщо її чоловіка я очікував побачити, то Єгора — ні. І тим більше не радий бачити Григорія Назаренка — батька
Просто автор... чи не тільки?
Вітаю! Хочу зачепити важливу тему для авторів сьогодення)) У сучасному світі, щоб бути автором, потрібно не тільки писати, а ще й бути редактором, маркетологом, дизайнером, смм-ником, таргетологом, піарником і ще багато різного.
Мене тягне до тебе
Роман "Там, де завмирає пульс" для мене — не просто історія кохання. Це своєрідна сповідь. Можливо, ця історія народилася з реального життя. А можливо, це лише гра уяви, у якій приховано трохи більше правди,
Старт передплати "Полювання на принца"!
В мене сьогодні прям насичений день! Хоча, коли було інакше... На моє ПОЛЮВАННЯ НА ПРИНЦА відкрито передплату! Дякую всім, хто підтримує книгу й купує! Перші два тижні ціна на неї буде найменша, після чого її буде
Дистанція...
Ремонт у садибі вже добігав кінця. У будинку затерли останні шви, поставили ту саму піч-духовку, встановили сантехніку. Даніелла дедалі частіше пропадала на верхніх терасах, і ми майже перестали перетинатися вдень. Я бачив
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше