Чи є у вас той, хто читає нові глави до публікації
Чи є у вас друг, який читає нові розділи ваших історій перед публікацією?
Як ви пов'язані з цією людиною?
Колись стимулом для мене почати писати стали дві мої подруги. На жаль, ми більше не спілкуємося, але я вдячна їм за натхнення, вони стали моїми музами. І найбільшим щастям було надсилати їм свіженький написаний розділ історії, отримуючи десятки коментарів щодо вражень.
Тоді я починала з фанфіків, і ми були в захваті від персонажів, адже це були наші кумири. Пізніше це стали оригінальні історії.
Зараз мені дуже бракує людини, яка могла би "в прямому ефірі" вислуховувати мої ідеї та вболівати за мене.
Дійсно щастя, коли є друг, який розділяє з тобою твій маленький-великий світ. І це було взаємно, мої колишні подруги також писали чудові твори - часом більші, часом менші. Ми буквально обмінювалися новими розділами одна одної і фанатіли одна від одної, так багато жартували про власних персонажів, е-ех. Сумую за цим ^^
Чи були\є у вашому житті такі люди? І якими творами ви з ними ділилися? Як вони вас підтримували?
Моїм першим повноцінним твором став величезний Зламаний ляльковий дім. Я пам'ятаю своє натхнення якнайшвидше показати новий розділ історії своїм любим подругам. На жаль, ніщо не вічне...
Про роман:
Оксен влаштовується на роботу в майстерні відомого лялькаря, і знаходить там скалічену зламану лялькову дівчину. Молодий майстер вирішує реставрувати й відремонтувати знахідку, навіть не здогадуючись, що це не просто іграшка, а лялька з минулим і зі своєю історією.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЧитаю коментарі і так круто, що у вас є такі сестри та мами, які будуть вичитувати текст та навіть обговорювати сюжет та вчинки персонажів.
Я поки що одна. Вичитую кілька разів, деколи питаю у GPT чата. Не можу сказати, що мою історію читає хтось і після публікації. Хоча текст мені подобається, це саме головне, тому я не зупиняюсь. Колись читач знайдеться))
Варвара Кай, О так, дуже цікаво про це почитати від інших авторів ^^
Я сама вичитую свої тексти. По декілька разів і обов'язково з перервами (коли вже трохи відволіклася від сюжету). На жаль, в моєму оточенні немає людей, які б могли це робити, або навіть бути просто читачами. По тій же причині ні з ким не консультуюся щодо сюжету.
Першу свою книгу яку я написала, вичитувала сестра. Але то було давно, зараз вже все інакше.
Надія Філіпська, Ох, це дійсно круто, коли є така людина, і можна порозважатися з власних персонажів, пожартувати, сумую за цим ахахах
Я поки теж сама, може, колись знайдеться такий крутий друг знову))
У мене є такий друг. Ліна Діксон звати. Гаразд, жартую))). Перш ніж публікувати нову главу на Букнеті завжди вголос читаю її сестрі. Під екшн музику, акторським голосом. Наче фільм виходить, ото у неї привілеї)))). Адже коли нашвидкоруч пишеш, може бути багато опечаток, тавтології, криво стояти слова у реченнях і т.д. (та воно навіть іноді після трьох разів перечитувань звідкись береться, та щоб його). Без повторного перечитування ніколи не публікую))
Яра Крихта, ( ꈍᴗꈍ)
Свій роман "Відьомське кодло" я написала у Телеграмі. Бо саме там читала його моя подруга Марія. Ми після кожної глави довго обговорювали телефоном вчинки героїв та сюжет. І я їй за це дуже вдячна.
Ляна Аракелян, Це так мило
В мене перший слухач, читач і критик- чоловік. На нову книгу( дописую) слухачами стали діти( там буде три таких же непосиди, як і вони).
Сімейна підтримка для мене дуже важлива.
Галина Левтер, Колись було багато таких- в світі фанфіків так завжди, і там водяться дійсно неймовірні твори. Але я кинула це, тепер тільки оригінальні персонажі, і тепер пошук авдиторії наче все заново - це дуже цікаво ^^
Вітаю, Яро! Бета-рідери обов'язково мають бути. Однак, це можуть бути і не родичі, і не подруги. Хоча, в мене так вийшло, що після моїх вичиток, читала подруга, іноді - сини, і донька, яка сама теж є письменницею. Зараз склалось так, що в бета-рідерах лишилась Донька, а я - у неї. Це, справді, дуже допомагає. Іноді ми, навіть, сперечаємось. Але від цього твори стають кращими. До того ж, скільки би ти не вичитував сам свій текст, око вже звикає і іноді тупо не бачиш помилок. Тож, я раджу мати таких помічників.
Олена Федорова, О так, це дійсно чудово. Буквально найкраще дозвілля! Ваша правда, око часто замилюється, і допомога дійсно цінна))
Я сама вичитую свої книги, багато разів. Вважаю, що робота над текстом у моїй зоні відповідальності. Дуже добре, коли є такі друзі, що можуть допомогти, вислухати, підказати. Інша людина краще може помітити помилки. Тож якщо у подруг є досвід редагування - тоді вам фантастично пощастило. Шкода, якщо це у минулому.
Ірина Герасимова, Та от досвіду редагування нема в них, це була хороша творча дружба, і ми могли обговорити наші твори та посміятися з наших персонажів, поспівчувати їм, ех... Це допомагало "подружитися" з власними персонажами, до речі, коли автору є з ким пожартувати про них)) круто було т_т
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати