У наступній проді шалена остання ніч Яструба та Алії  https://booknet.ua/book/alyasila-vognyu-kniga-2-b415006

 - Без тебе мені невистачає повітря, я мов риба, що її кинули на берег. Ти пішла і в душі мов океан розплескався і лишилася лише пустеля. Мені боляче жити без тебе Алія, не сила більше бути осторонь.

Поцілунок неквапливий і спраглий нескінченно довгий огорнув бренну п'янким хмелем. Палкі  пестощі заповнили собою усю свідомість, спраглі чоловічі руки були відразу й скрізь, гарячі, мов жерло вулкану й ненаситні, мов безодня.

- Кохання моє, біль мій, моя відрада... вибач... я зараз піду. Не міг не прийти, мені необхідно було ще раз побачити тебе - довгі сильні пальці ніжно обхопили її обличчя.

 Алія метеликом торкнулася жорсткої щетини, провела пальцями по вигину чуттєвих губ, зазирнула в волошкові очі, що від жаги палахкотіли фосфором, кликали до себе, вабили .

Хаук відступив, мов видих останній зробив, важко, через силу та рушив до дверей.

- Не йди, Хаук...

Легким шепотом, як вітром але Інший почув, він завмер і повільно повернувся. Одночасний крок назустрічодин одному, не змовляючись, за покликом серця, щоб вже не розлучатися, не розмикати рук аж до світанку, щоб зустрічати новий день вічним гімном кохання, щоб любити один одного серед жаху, серед розпачу та безвиході, серед мертвої тиші, де все живе причаїлося, очікуючи на удар пітьми.