В рамках марафону Тетяни Гищак
Міланте Готем Бібліотекохарія
Темна ніч, бібліотека, старі книжки. Молода дівчина Мірта, соковита білявка. Так рано втратила чоловіка, але так бажає чоловічого тепла, пристрасті, шалених відчуттів. Чергова дурна історія летить на стіл, хоча є бажання запустити її прямісінько у відкрите вікно. Потрібно відволіктись, випити кави. Аж поки одна стара книга випадково не попадає до рук білявки. Що фантазія може зробити з людиною? А можливо це зовсім і не фантазія. Як то кажуть, якщо ти дійсно бажаєш чогось – ти це притягнеш. Але є нюанс.
Скажу відверто, не моя улюблена література, але вмістити в таку коротку історію елементи містики, пристрасті, та в кінці підсолити жахами – це потрібно ще вміти. Особисто для мене, короткі оповідання – дуже болісна тема. Я навіть листи на роботі пишу довші ніж ця історія. За це авторці величезний плюс.
Але кратність змушує включати фантазію. Далеко не кожен володіє такою бурхливою фантазією як наприклад авторка чи я. Це мінус, хоча все не однозначно. Я собі домалював все, що треба, дуже детально. Звичайно зі сторони римлянина))) Але кінцівка мене дуже підламала. Знову таки, оборот вийшов гарний. За це ще один плюс.
Оскільки історія коротка, я вважаю, що вона має звучати як вірш. Ні, не в римі діло. Слова мають бути простими, речення короткими. І все ж таки трохи більше опису, хай він буде коротким, але він буде описом. Деякі моменти перечитував декілька раз, щоб зрозуміти, що саме відбулось.
Ну і останнє, якщо дівчина працює в бібліотеці та читає сотні книжок, вона не буде говорити «манала», «кайф», «дурня». Хоча світ зараз дуже незвичайний, що казати про слова.
Робимо висновок. Можливо трохи допрацювати – зробити деякі слова більш простішими, речення більш короткими. Трошки додати опис тієї ж Мірти, деякий сценок. Та не зважаючи на це, мені сподобалось декілька жанрів в одному короткому оповіданні, ще й з незвичайним закінченням. Як мінімум, є бажання почитати інші оповідання авторки.
Бажаю купу читачів та масу натхнення! І без слини)))
3 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую вам за відгук.Було цікаво прочитати.Обожнюю, коли люди діляться своїми враженнями,як би важко не було,бо це оповідання. Стосовно сленгу, я хотіла бібліотекарку зробити живою,не клішованою нудною мимрою, і трошки розгільдяйкою. До того ж вона сама в приміщені, а наодинці з собою літературно ніхто не говорить, я таких людей не знаю. Професія не зобов'язує бути таким же дисциплінованим в житті. В першій версії оповідання було 666 слів. Це були умови конкурсу Число звіра. Я потім трохи її росписала. Але оповідання і має бути таким, щоб читач будував теорії. Все інше розкидали по фактам, візьму на замітку. Можливо, зможу щось ще поправити.
Євгеній Шульженко, Так, воно набрало трохи менше балів, чим моє інше оповідання, яке я видалила,тому що воно пішло в збірку "100 відтінків темряви" але чомусь подобається мені більше, і я його запропонувала на марафон,щоб воно трошки знайшло свого читача. А так в цілому я пишу трохи більші форми)
Цікава анотація. Заінтригували.
Дякую ❤️
Рада бачити вас на марафоні. Це дуже корисна справа - читати і рецензувати твори інших авторів, багато чому можна навчитися таким чином.
Відгук ваш мені сподобався, закортіло прочитати оповідання. Це дійсно важко - вмістити у такий маленький об'єм все, що необхідно для повноцінного твору.
Бажаю вам успіху в подальшому. І у власній творчості, і в написанні рецензій.
Євгеній Шульженко, Авжеж краще, вже подивилася, тільки з другої книги починайте викладати текст поступово, кожен день, так як всі роблять . Так набирають чітачів. А першу повертайте на марафон. Я візьму на рецензування, тільки не обіцяю, що буде швидко, бо маю зараз купу роботи.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати