Мирного всім вечора!!!

Запрошую до знижки на роман, "Ти вже у моїй владі". Це історія кохання, Марти та Ярослава. Тут на вас чекає: пристрасть відвертість, протистояння та справжні почуття. 

Уривок.

Я ще не встиг з’явитися в офісі, як до мене вже бігла поправляючи окуляри Марина. Статна блондинка, бальзаківського віку. Вона моя права рука з особистого піару, та моїх забаганок. Я згрішив би якби сказав, що ця жінка не справляється зі своєю роботою. Вона профі у своїй справі.

Наблизившись, блондинка вітається та цікавиться.

— Ярославе Вікторовичу, дівчата з модельних агенцій вже зачекалися. Питають чи ще довго вас чекати?!!

Я почув, що питала Марина, але мій погляд прикипів до дівчини, яку бачив через скляну стіну у моєму кабінеті. Худорлява брюнетка, одягнена у досить таки шикарну сукню, в якій вся спина оголена, ходила туди сюди, моїм кабінетом. Схоже її щось не влаштовувало, бо про це свідчили її жести.

Я вже не хотів того кастингу, який сам же попросив організувати. Мені потрібно було вибрати собі, якусь більш менш пристойну дівку, для супроводу на сьогоднішній вечір. Я не міг з’являтися на людях один. Моя Ірен, (чи вже може не моя), мене солідно підвела. В голові народилася геніально нав’язлива ідея. Я хочу, аби сьогодні зі мною поряд, була оця чорноволоса красуня з синіми очима. Мене мов магнітом тягнуло у кабінет, і я не гаючи ні секунди подався туди.

— Ярославе Вікторовичу!?? — Обурено кликала позаду Марина.

Вперто зробивши іще один крок, я таки зупинився та оглянувся, холодно гаркнувши.

— Розпускай дівок. Кастингу не буде.

— А, що я їм скажу?!! — Збентежено великими очима, дивиться на мене білявка.

— Скажи, що вони не підходять жодна. — Фиркаю. Примружую одне око та додаю. — Подякуй їм, та перепроси від мене.

Це не в моєму стилі перепрошувати, чи щось пояснювати. Я не зобов’язаний це робити ні перед ким. Якщо я прийняв таке рішення, отже, це не обговорюється.

Марина ще збентежено дивилася на мене, а я повернувшись подався до свого кабінету. Відчуваю як рівень адреналіну в крові різко стрибнув.

Широко розпахнувши двері, я увійшов у свій кабінет. І перше, що почув, це обурення дівчини.

— Ну, як ви не розумієте? Я вже давно мала бути на роботі. У мене сьогодні важливий день.

Я надто голосно зачинив двері, та зупинився у них, заклавши руки на грудях. Мій погляд прикипів до красуні, у звабливій вечірній сукні. Навіть цікаво, яка у неї робота, якщо отак вирядилася. Не хочу вірити, що вона дівка легкої поведінки, яка мала бути у чиємусь ескорті. Тілом проганяється гнів, розпалюючи дику ревність у крові.

— Що тут відбувається? — Хрипким голосом цікавлюся я, адже нерви здають.

Першим на мене оглянувся охоронець Стас, а за ним оглянулася дівчина, заховавши всю звабливість оголеної спини.

Я зіштовхнувся з цими нереально красивими очима. Невидима сила тягнула вперед. Хотів підійти ближче до неї, аби добре роздивитися красу цих очей. Мені ще не доводилося бачити таке оригінальне поєднання, синіх очей та чорного мов ніч волосся. Тому наче заворожений дивлюся на цю кралю.

Ревність знову пройшлася по венах, адже Стас теж дивився на цю кралю, мов кіт на сало.

— Стас, вільний! — Я буквально гаркаю на охоронця, бо власник у мені, вже привласнив цю крихітку собі...

Читати далі ...

Приємного читання!