Терапія кохання

Вітаю, мої  любі! ❤️

У Ольги Горової стартувала емоційна новинка про лікарів. Буде гаряче, місцями смішно, але ця історія точно не залишить нікого байдужим.

“Терапія кохання”

 Анотація:

Дарина закохана у кращого друга свого брата вже багато років. Однак Тарас бачить в ній лише дівчину, якій звик допомагати, немов власній сестрі.

Через низку невдалих подій у житті, вона вирішує кинути все і проміняти практику у столиці на роботу у лікарні невеличкого містечка. Почати все з початку.

Але через тиждень таємничим чином у цій же лікарні зʼявляється і Тарас, рішуче налаштований також тут працювати!

Дарина хоче розгадати таємницю його появи тут і врешті позбавитися кохання до цього чоловіка.

Та чи вдасться це, коли Тарас побачить її геть в іншому світлі?

Він кине на її завоювання весь свій шарм та пристрасть!.. Але що це — справжнє кохання чи лише необхідність самоствердитися для плейбоя?

#тепла_історія

#гарячі_пристрасті 18+

#адекватні_герої

#комфортна_історія

 Але це що не все!

 На героїв чекають пригоди, випробування, а також: 

#одна_квартира_на_двох

#одне_ліжко

Щоб не було сумно та жодного шансу, що вони не звернуть уваги на  знаки долі)))))

Тож запрошую до читання! Нові частини додаються щоденно о 6.00 ранку.

СПОЙЛЕР 1

“  Останнє, що я памʼятаю про вчорашню ніч: ми з Тарасом цілувалися, бо я хотіла втерти носа Максу. Але то був чи не найкращий поцілунок усього мого життя… І от я прокидаюся у його ліжку?! Якого біса?!

 Невже?..

 Мабуть, у мене в голові взагалі перегоріла клепка, бо варто було відкрити рота і:

— Тільки не кажи, що ми переспали?! — хриплю я, немов курець з двадцятирічним стажем.

 І, здається, цим я його таки збиваю з пантелику, бо Тарас вирячився на мене з рівною сумішшю шоку, сарказму та здивування в очах. Здається, він ледь кавою не пирснув, яку тільки-но в рот набрав.

— Дідько, Даря! Це навіть звучить огидно! — аж закашлявся Тарас, ледь проковтнувши напій.

 І… з одного боку, я видихаю, але з іншого… Це ображає, якщо чесно. Я аж зуби стискаю. Мала б давно звикнути, що я для нього — майже як мала сестра. Всі ці довгі роки. Але мене все одно чіпляє.

— По-перше, квасолинка, це був би майже інцест, — провадить тим часом Тарас, хитаючи головою, додаючи мені почуття сорому. — А по-друге… — раптом він завмирає і дивиться на мене дуже лукаво.

 Так, що я таки скидаю на нього погляд, хоч у голові й гуде.

 — Ти б точно не забула, якби таке сталося, — додає він низьким та хрипким тоном, нахилившись трохи нижче та… Підморгує з таким самовдоволеним виглядом, що у мене дихання застрягає у горлі!”

Спойлер 2

“Лікарня приємно дивувала з самого входу. Варто було пройти двері, як відкрився великий хол, який переходив у світлий зимовий сад прямо посеред першого поверху. Сонячне світло заливало великі рослини, що колом стояли у великих діжках. Між ними на лавочках сиділи відвідувачі, хтось спілкувався, хтось пив каву. Я аж зупинилася.

 Ти диви! У нас і у столиці в клініці такого комфорту не було, хіба в приватній лікарні, де працювали Дмитро з Тарасом.

 Дійсно гарно! Не збрехала я братові, нова, сучасна будівля. От і хай він мені ще хоч щось про “село” скаже! Зібʼю з ніг аргументами! 

 Це — райцентр! Містечко зі стародавньою історією! І лікарня у ній поважна.

 Запитавши в адміністратора, як пройти до кабінету головного лікаря, я швидко перетнула чистий світлий коридор, завернула за ріг та зайшла у відкриті двері приймальні…

  Та потрапила у повнісінький жовтий живий хаос!

 Навколо мене розлилося жовте море…”

❤️❤️