Вітаю, місяченьки! Усім гарного та приємного вечора з філіжанкою кавусі та "добрими" комарами;)
Хотіла б поговорити з вами про веселі шкільні роки з життя) Сьогодні я трішки лінива, щоб щось згадувати, тому пропоную вам в коментарях пригадати щось веселе та вкрай цікаве зі шкільного життя;) Може, злу вчительку, яку заговорювали, аби урок не почався, або ж перше кохання, чи злостиве перше вересня))) Чекатиму з нетерпінням! Фантазія дозволяється) Повернемося в добру стару школу та поговоримо. Згодні?) Тоді гайда писати! (✷‿✷)
Я думаю, найбільший треш розпочнеться з 1-го вересня)))). 11 клас... Мммм... Вальс, фотосесії, НМТ і купа всякого кріжну)). Хоча, зараз також є, що пригадати)).
Наш клас розташовай у кабінеті біології. Ззаду у шафі стоять макети звірів: мавпи, скелети усілякі і т.д. Пам'ятаю, у класі 7, напевно, однокласники влаштували бійку в кінці аудиторії. Один штовхнув іншого прямо у ту шафу. І другому на голову із верхньої полиці впав той макет мавпи. З ним все гаразд, він її впіймав, не хвилюйтесь)). Як описати, звучить, можливо, не так вже і кумедно, але дитячим поглядом, спостерігаючи це все на власні очі це було банально смішно, як цей момент і назавжди закарбувався у моїй пам'яті)))
Lina Dickson, Ой, дякую) Навіть не думала, що комусь цікава моя зовнішність(◍•ᴗ•◍) Але приємно це чути)))
Може, колись, через лічені роки...) Хах)))
Єдине, що в голову прийшло зараз про школу так це, що класна керівника на кожен урок біології, (а після на хімію бо вчителька одна й та сама була) приходила та заспокоювала всіх.
У моєму шкільному житті було безліч сумних і радісних подій. Але зараз єдине, що прийшло в голову: Це зима 2017 р. 7 клас, кабінет біології, нашого вчителя і за сумісництвом класного керівника кудись викликали керівники школи, а ми знімали свій хоррор фільм, головним героєм був той самий старий пластиковий скелет з шафи в кабінеті біології... Той момент був незабутнім ;)
Тетяна Вітер, Ваай! Схоже, фільм вдався?) В нас також викликали частенько тільки вчительку трудового навчання. І тоді ми цілий урок займалися своїми справами:)
Пам'ятаю нам якось на урок біології у 7 чи 8 класі (чи коли там починають проходити ту людину?) вчителька принесла скелет, щоб ми вчилися кістки на пам'ять показувати на ньому і розказувати за них. А скелетик такий невеличкий був, може з пів метра чи метр завбільшки, і такий нещасний якийсь, на вірьовочках висить.. Так ми всі дружно, 18 людей почали його Пєтьою називати)) І Наталя Віталівна завжди знала, що треба робити коли весь клас кричав: "А дЕ пЄтЯ??". Так він по сей день Пєтєю і є)
А ще був випадок, але уже цього навчального року, в 10 класі. Сидимо з дівчатами на уроці Захисту України і чекаємо Наталку (а вона у нас і біологію, і захист вела. Хоч ні врятувати когось, ні про покриви тіла розповісти щось адекватно не могла. Спеціаліст блін). Коли приходить з отакенним ящиком. Притарабанила нам, значить, манекен, чоловічок такий по пояс і без рук (зато з лампочкою і грудях, і в горлі, та відкидною головою), щоб тренуватися першу домедичну допомогу надавати і серцево-легеневу реанімацію проводити. То цей кадр у нас Тарасиком був)) А в послідовності дій допомоги було ж дихання рот в рот, то ми з дівчатами щоразу сміялися хто першим піде з Тарасиком цілуватися крізь серветку))
Fata Morgana, Пєтя, чи Тарасик?) Хм, а чиє ж серце ви завоювали? *Шуткую*
В нас скелетиків не було.... Ех... Наш клас зі своєю фантазією точно б щось вигадав з імен:)
"А дЕ Пєтя?" розсмішило))) Кумедні часи;)
Дякую за відповідь!
Я закінчила 9 клас у 14 років ( а це було 9 років назад) та пішла вчитись на спеціальність, по якій як і більшість людей не буду ніколи працювати.
Тож доведеться пригадувати якій цікаві моменти.
Ну про заговорення вчителів, то на думку спадає вчитель історії. На його уроках я часто запитувала про першу світову та деколи й за другу, тим самим як ви зрозуміли усі слухали те що цікаво саме мені. Так ось, одного разу він приніс декілька десятків аркушів А4, з повною інформацією про війни. Після того я вже не запитувала, уся інформація у мене вже була ( якщо що я не хотіла зривати уроки спочатку, мене справді дуже сильно цікавила та тема).
Перша симпатія як почалася так і завершилася ( він був в 11, а я 7, мене тупо відшили), але сюр не в цьому. Одного разу я з подругою вирішили з ним поговорити, ще до того як мене культурно послали. Так ось, стояли ми під їх класом добрих пів години, я ніяк не наважувалась зайти. Ми тоді не звернули увагу, що у кабінеті тихо і з нього ніхто не виходить, а просто пошепки вона мене підштовхувала зайти. Ось нарешті я наважуюсь, і що ви думаєте ? Він пустий, наш сміх заповнив весь кабінет. ( Історій є багато та їх дуже довго писати)
Олівія Дейлі, Веселенькі часи)))
Моє перше кохання то вся початкова школа та п'ятий клас:) Довгі роки дитячого першого кохання) (Зараз пригадую аж смішно стає)
От вчитель! А тема ж і справді цікава. Напевно, подумав, що це якийсь план. Ну і хай йому грець! Зате отримали відповіді на всі питання:)
Доброго всім дня. Нарешті я вже вирішила всі справи зі своїми сторінками, з тарганами нарешті теж всі питання узгоджено.)) Всі книжки нарешті на своїх "поличках" на постійних місцях, тож хто ще з ними не ознайомлений,
Вітання найкращим у світі читачам! Ви можете спитати, чому саме зараз я вирішила поговорити про плани, а не в останні дні року. І я відповім, що мене тіпає від блогів про підсумки року. Підсумок один — у країні досі
Друзі, продовжую ділитися фрагментами моїх спогадів про життя під час війни.
Двадцять дев’ятий день був сповнений тривоги й підготовки до втечі: запуск автомобіля, пошуки бензину, усвідомлення можливих репресій. Усе
Привіт-привіт))) Свято наближається, я вже навіть перші подарунки отримувати почала))) А як я можу лишити без подаруночків вас? Принесла вам знижку на «Повір мені»! Хто чекав, то зараз саме час! Дешевше вже не буде,
Привіт, друзі! До виходу "Його помсти" лишились лічені дні, і я принесла вам свіженький уривок: "— Ти що, з глузду з’їхав? Алло, Сергію, вона майже заміжня! — Вона не заміжня! — і собі загарчав
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ думаю, найбільший треш розпочнеться з 1-го вересня)))). 11 клас... Мммм... Вальс, фотосесії, НМТ і купа всякого кріжну)). Хоча, зараз також є, що пригадати)).
Наш клас розташовай у кабінеті біології. Ззаду у шафі стоять макети звірів: мавпи, скелети усілякі і т.д. Пам'ятаю, у класі 7, напевно, однокласники влаштували бійку в кінці аудиторії. Один штовхнув іншого прямо у ту шафу. І другому на голову із верхньої полиці впав той макет мавпи. З ним все гаразд, він її впіймав, не хвилюйтесь)). Як описати, звучить, можливо, не так вже і кумедно, але дитячим поглядом, спостерігаючи це все на власні очі це було банально смішно, як цей момент і назавжди закарбувався у моїй пам'яті)))
Lina Dickson, Ой, дякую) Навіть не думала, що комусь цікава моя зовнішність(◍•ᴗ•◍) Але приємно це чути)))
Може, колись, через лічені роки...) Хах)))
Єдине, що в голову прийшло зараз про школу так це, що класна керівника на кожен урок біології, (а після на хімію бо вчителька одна й та сама була) приходила та заспокоювала всіх.
Вікторія Грош (Rouce), Ого... А це вже не дуже весело(
У моєму шкільному житті було безліч сумних і радісних подій. Але зараз єдине, що прийшло в голову: Це зима 2017 р. 7 клас, кабінет біології, нашого вчителя і за сумісництвом класного керівника кудись викликали керівники школи, а ми знімали свій хоррор фільм, головним героєм був той самий старий пластиковий скелет з шафи в кабінеті біології... Той момент був незабутнім ;)
Тетяна Вітер, Ваай! Схоже, фільм вдався?) В нас також викликали частенько тільки вчительку трудового навчання. І тоді ми цілий урок займалися своїми справами:)
Школа, знаючи, що це було сім років потому путнє нічого не приходить))
Віка Лукашук, Відпочити можна, але якби в мене був чудовий клас то я б і повернулася, а так ні))
Комарі добрі, а комарихи - злі кровопивці )))
Шкільні роки дуже цікаві. У нас був учень, який боявся одну вчительку. Постійно ховався від неї у шафі
Віка Лукашук, Була дуже строга та вимогливо щодо свого предмету. Командний голос був
Коментар видалено
Коментар видалено
Пам'ятаю нам якось на урок біології у 7 чи 8 класі (чи коли там починають проходити ту людину?) вчителька принесла скелет, щоб ми вчилися кістки на пам'ять показувати на ньому і розказувати за них. А скелетик такий невеличкий був, може з пів метра чи метр завбільшки, і такий нещасний якийсь, на вірьовочках висить.. Так ми всі дружно, 18 людей почали його Пєтьою називати)) І Наталя Віталівна завжди знала, що треба робити коли весь клас кричав: "А дЕ пЄтЯ??". Так він по сей день Пєтєю і є)
А ще був випадок, але уже цього навчального року, в 10 класі. Сидимо з дівчатами на уроці Захисту України і чекаємо Наталку (а вона у нас і біологію, і захист вела. Хоч ні врятувати когось, ні про покриви тіла розповісти щось адекватно не могла. Спеціаліст блін). Коли приходить з отакенним ящиком. Притарабанила нам, значить, манекен, чоловічок такий по пояс і без рук (зато з лампочкою і грудях, і в горлі, та відкидною головою), щоб тренуватися першу домедичну допомогу надавати і серцево-легеневу реанімацію проводити. То цей кадр у нас Тарасиком був)) А в послідовності дій допомоги було ж дихання рот в рот, то ми з дівчатами щоразу сміялися хто першим піде з Тарасиком цілуватися крізь серветку))
Fata Morgana, Пєтя, чи Тарасик?) Хм, а чиє ж серце ви завоювали? *Шуткую*
В нас скелетиків не було.... Ех... Наш клас зі своєю фантазією точно б щось вигадав з імен:)
"А дЕ Пєтя?" розсмішило))) Кумедні часи;)
Дякую за відповідь!
Я закінчила 9 клас у 14 років ( а це було 9 років назад) та пішла вчитись на спеціальність, по якій як і більшість людей не буду ніколи працювати.
Тож доведеться пригадувати якій цікаві моменти.
Ну про заговорення вчителів, то на думку спадає вчитель історії. На його уроках я часто запитувала про першу світову та деколи й за другу, тим самим як ви зрозуміли усі слухали те що цікаво саме мені. Так ось, одного разу він приніс декілька десятків аркушів А4, з повною інформацією про війни. Після того я вже не запитувала, уся інформація у мене вже була ( якщо що я не хотіла зривати уроки спочатку, мене справді дуже сильно цікавила та тема).
Перша симпатія як почалася так і завершилася ( він був в 11, а я 7, мене тупо відшили), але сюр не в цьому. Одного разу я з подругою вирішили з ним поговорити, ще до того як мене культурно послали. Так ось, стояли ми під їх класом добрих пів години, я ніяк не наважувалась зайти. Ми тоді не звернули увагу, що у кабінеті тихо і з нього ніхто не виходить, а просто пошепки вона мене підштовхувала зайти. Ось нарешті я наважуюсь, і що ви думаєте ? Він пустий, наш сміх заповнив весь кабінет. ( Історій є багато та їх дуже довго писати)
Олівія Дейлі, Веселенькі часи)))
Моє перше кохання то вся початкова школа та п'ятий клас:) Довгі роки дитячого першого кохання) (Зараз пригадую аж смішно стає)
От вчитель! А тема ж і справді цікава. Напевно, подумав, що це якийсь план. Ну і хай йому грець! Зате отримали відповіді на всі питання:)
Та якось нічого зараз в голову не приходить
Віка Лукашук, Так, я ботаніком була
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати