Вітаю, місяченьки! Усім гарного та приємного вечора з філіжанкою кавусі та "добрими" комарами;)
Хотіла б поговорити з вами про веселі шкільні роки з життя) Сьогодні я трішки лінива, щоб щось згадувати, тому пропоную вам в коментарях пригадати щось веселе та вкрай цікаве зі шкільного життя;) Може, злу вчительку, яку заговорювали, аби урок не почався, або ж перше кохання, чи злостиве перше вересня))) Чекатиму з нетерпінням! Фантазія дозволяється) Повернемося в добру стару школу та поговоримо. Згодні?) Тоді гайда писати! (✷‿✷)
Я думаю, найбільший треш розпочнеться з 1-го вересня)))). 11 клас... Мммм... Вальс, фотосесії, НМТ і купа всякого кріжну)). Хоча, зараз також є, що пригадати)).
Наш клас розташовай у кабінеті біології. Ззаду у шафі стоять макети звірів: мавпи, скелети усілякі і т.д. Пам'ятаю, у класі 7, напевно, однокласники влаштували бійку в кінці аудиторії. Один штовхнув іншого прямо у ту шафу. І другому на голову із верхньої полиці впав той макет мавпи. З ним все гаразд, він її впіймав, не хвилюйтесь)). Як описати, звучить, можливо, не так вже і кумедно, але дитячим поглядом, спостерігаючи це все на власні очі це було банально смішно, як цей момент і назавжди закарбувався у моїй пам'яті)))
Lina Dickson, Ой, дякую) Навіть не думала, що комусь цікава моя зовнішність(◍•ᴗ•◍) Але приємно це чути)))
Може, колись, через лічені роки...) Хах)))
Єдине, що в голову прийшло зараз про школу так це, що класна керівника на кожен урок біології, (а після на хімію бо вчителька одна й та сама була) приходила та заспокоювала всіх.
У моєму шкільному житті було безліч сумних і радісних подій. Але зараз єдине, що прийшло в голову: Це зима 2017 р. 7 клас, кабінет біології, нашого вчителя і за сумісництвом класного керівника кудись викликали керівники школи, а ми знімали свій хоррор фільм, головним героєм був той самий старий пластиковий скелет з шафи в кабінеті біології... Той момент був незабутнім ;)
Тетяна Вітер, Ваай! Схоже, фільм вдався?) В нас також викликали частенько тільки вчительку трудового навчання. І тоді ми цілий урок займалися своїми справами:)
Пам'ятаю нам якось на урок біології у 7 чи 8 класі (чи коли там починають проходити ту людину?) вчителька принесла скелет, щоб ми вчилися кістки на пам'ять показувати на ньому і розказувати за них. А скелетик такий невеличкий був, може з пів метра чи метр завбільшки, і такий нещасний якийсь, на вірьовочках висить.. Так ми всі дружно, 18 людей почали його Пєтьою називати)) І Наталя Віталівна завжди знала, що треба робити коли весь клас кричав: "А дЕ пЄтЯ??". Так він по сей день Пєтєю і є)
А ще був випадок, але уже цього навчального року, в 10 класі. Сидимо з дівчатами на уроці Захисту України і чекаємо Наталку (а вона у нас і біологію, і захист вела. Хоч ні врятувати когось, ні про покриви тіла розповісти щось адекватно не могла. Спеціаліст блін). Коли приходить з отакенним ящиком. Притарабанила нам, значить, манекен, чоловічок такий по пояс і без рук (зато з лампочкою і грудях, і в горлі, та відкидною головою), щоб тренуватися першу домедичну допомогу надавати і серцево-легеневу реанімацію проводити. То цей кадр у нас Тарасиком був)) А в послідовності дій допомоги було ж дихання рот в рот, то ми з дівчатами щоразу сміялися хто першим піде з Тарасиком цілуватися крізь серветку))
Fata Morgana, Пєтя, чи Тарасик?) Хм, а чиє ж серце ви завоювали? *Шуткую*
В нас скелетиків не було.... Ех... Наш клас зі своєю фантазією точно б щось вигадав з імен:)
"А дЕ Пєтя?" розсмішило))) Кумедні часи;)
Дякую за відповідь!
Я закінчила 9 клас у 14 років ( а це було 9 років назад) та пішла вчитись на спеціальність, по якій як і більшість людей не буду ніколи працювати.
Тож доведеться пригадувати якій цікаві моменти.
Ну про заговорення вчителів, то на думку спадає вчитель історії. На його уроках я часто запитувала про першу світову та деколи й за другу, тим самим як ви зрозуміли усі слухали те що цікаво саме мені. Так ось, одного разу він приніс декілька десятків аркушів А4, з повною інформацією про війни. Після того я вже не запитувала, уся інформація у мене вже була ( якщо що я не хотіла зривати уроки спочатку, мене справді дуже сильно цікавила та тема).
Перша симпатія як почалася так і завершилася ( він був в 11, а я 7, мене тупо відшили), але сюр не в цьому. Одного разу я з подругою вирішили з ним поговорити, ще до того як мене культурно послали. Так ось, стояли ми під їх класом добрих пів години, я ніяк не наважувалась зайти. Ми тоді не звернули увагу, що у кабінеті тихо і з нього ніхто не виходить, а просто пошепки вона мене підштовхувала зайти. Ось нарешті я наважуюсь, і що ви думаєте ? Він пустий, наш сміх заповнив весь кабінет. ( Історій є багато та їх дуже довго писати)
Олівія Дейлі, Веселенькі часи)))
Моє перше кохання то вся початкова школа та п'ятий клас:) Довгі роки дитячого першого кохання) (Зараз пригадую аж смішно стає)
От вчитель! А тема ж і справді цікава. Напевно, подумав, що це якийсь план. Ну і хай йому грець! Зате отримали відповіді на всі питання:)
Вітаю, любі читачки і читачі! Сьогодні діє знижка на мій еротичний любовний роман «Вулкан для Венери»! Запрошую до цієї палкої любовної історії! Уривок: — Ми домовлялися, що ти не мелькатимеш
А вранці, після сніданку, на мене чекає сюрприз… — Дивись, що я тобі знайшов! — радіє Аріст, як дитина. — Все, як ти хотів: нове, незвичайне і яскраве! Я із цікавістю дивлюся туди, куди показує принц, й у двері заводять
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Щойно я відчинила двері, як завмерла на порозі.
Кімната не була порожньою. Вона була заповнена солодким, п’янким ароматом квітів, але під ним, тонкою невловимою ниткою, відчувався інший запах. Терпкий, дорогий, із нотками
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ думаю, найбільший треш розпочнеться з 1-го вересня)))). 11 клас... Мммм... Вальс, фотосесії, НМТ і купа всякого кріжну)). Хоча, зараз також є, що пригадати)).
Наш клас розташовай у кабінеті біології. Ззаду у шафі стоять макети звірів: мавпи, скелети усілякі і т.д. Пам'ятаю, у класі 7, напевно, однокласники влаштували бійку в кінці аудиторії. Один штовхнув іншого прямо у ту шафу. І другому на голову із верхньої полиці впав той макет мавпи. З ним все гаразд, він її впіймав, не хвилюйтесь)). Як описати, звучить, можливо, не так вже і кумедно, але дитячим поглядом, спостерігаючи це все на власні очі це було банально смішно, як цей момент і назавжди закарбувався у моїй пам'яті)))
Lina Dickson, Ой, дякую) Навіть не думала, що комусь цікава моя зовнішність(◍•ᴗ•◍) Але приємно це чути)))
Може, колись, через лічені роки...) Хах)))
Єдине, що в голову прийшло зараз про школу так це, що класна керівника на кожен урок біології, (а після на хімію бо вчителька одна й та сама була) приходила та заспокоювала всіх.
Вікторія Грош (Rouce), Ого... А це вже не дуже весело(
У моєму шкільному житті було безліч сумних і радісних подій. Але зараз єдине, що прийшло в голову: Це зима 2017 р. 7 клас, кабінет біології, нашого вчителя і за сумісництвом класного керівника кудись викликали керівники школи, а ми знімали свій хоррор фільм, головним героєм був той самий старий пластиковий скелет з шафи в кабінеті біології... Той момент був незабутнім ;)
Тетяна Вітер, Ваай! Схоже, фільм вдався?) В нас також викликали частенько тільки вчительку трудового навчання. І тоді ми цілий урок займалися своїми справами:)
Школа, знаючи, що це було сім років потому путнє нічого не приходить))
Віка Лукашук, Відпочити можна, але якби в мене був чудовий клас то я б і повернулася, а так ні))
Комарі добрі, а комарихи - злі кровопивці )))
Шкільні роки дуже цікаві. У нас був учень, який боявся одну вчительку. Постійно ховався від неї у шафі
Віка Лукашук, Була дуже строга та вимогливо щодо свого предмету. Командний голос був
Коментар видалено
Коментар видалено
Пам'ятаю нам якось на урок біології у 7 чи 8 класі (чи коли там починають проходити ту людину?) вчителька принесла скелет, щоб ми вчилися кістки на пам'ять показувати на ньому і розказувати за них. А скелетик такий невеличкий був, може з пів метра чи метр завбільшки, і такий нещасний якийсь, на вірьовочках висить.. Так ми всі дружно, 18 людей почали його Пєтьою називати)) І Наталя Віталівна завжди знала, що треба робити коли весь клас кричав: "А дЕ пЄтЯ??". Так він по сей день Пєтєю і є)
А ще був випадок, але уже цього навчального року, в 10 класі. Сидимо з дівчатами на уроці Захисту України і чекаємо Наталку (а вона у нас і біологію, і захист вела. Хоч ні врятувати когось, ні про покриви тіла розповісти щось адекватно не могла. Спеціаліст блін). Коли приходить з отакенним ящиком. Притарабанила нам, значить, манекен, чоловічок такий по пояс і без рук (зато з лампочкою і грудях, і в горлі, та відкидною головою), щоб тренуватися першу домедичну допомогу надавати і серцево-легеневу реанімацію проводити. То цей кадр у нас Тарасиком був)) А в послідовності дій допомоги було ж дихання рот в рот, то ми з дівчатами щоразу сміялися хто першим піде з Тарасиком цілуватися крізь серветку))
Fata Morgana, Пєтя, чи Тарасик?) Хм, а чиє ж серце ви завоювали? *Шуткую*
В нас скелетиків не було.... Ех... Наш клас зі своєю фантазією точно б щось вигадав з імен:)
"А дЕ Пєтя?" розсмішило))) Кумедні часи;)
Дякую за відповідь!
Я закінчила 9 клас у 14 років ( а це було 9 років назад) та пішла вчитись на спеціальність, по якій як і більшість людей не буду ніколи працювати.
Тож доведеться пригадувати якій цікаві моменти.
Ну про заговорення вчителів, то на думку спадає вчитель історії. На його уроках я часто запитувала про першу світову та деколи й за другу, тим самим як ви зрозуміли усі слухали те що цікаво саме мені. Так ось, одного разу він приніс декілька десятків аркушів А4, з повною інформацією про війни. Після того я вже не запитувала, уся інформація у мене вже була ( якщо що я не хотіла зривати уроки спочатку, мене справді дуже сильно цікавила та тема).
Перша симпатія як почалася так і завершилася ( він був в 11, а я 7, мене тупо відшили), але сюр не в цьому. Одного разу я з подругою вирішили з ним поговорити, ще до того як мене культурно послали. Так ось, стояли ми під їх класом добрих пів години, я ніяк не наважувалась зайти. Ми тоді не звернули увагу, що у кабінеті тихо і з нього ніхто не виходить, а просто пошепки вона мене підштовхувала зайти. Ось нарешті я наважуюсь, і що ви думаєте ? Він пустий, наш сміх заповнив весь кабінет. ( Історій є багато та їх дуже довго писати)
Олівія Дейлі, Веселенькі часи)))
Моє перше кохання то вся початкова школа та п'ятий клас:) Довгі роки дитячого першого кохання) (Зараз пригадую аж смішно стає)
От вчитель! А тема ж і справді цікава. Напевно, подумав, що це якийсь план. Ну і хай йому грець! Зате отримали відповіді на всі питання:)
Та якось нічого зараз в голову не приходить
Віка Лукашук, Так, я ботаніком була
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати