Трохи веселого фентезі вам

Привіт Вам, любі читачі) Запрошую Вас до   веселої історії  “Психолог для психолога”. 

Цитата:

— Та щоб ці покидьки виздихали всі на своїх болотах! — гаркнув чоловік, перечекавши силову хвилю і з не менш скаженим серцебиттям намагався заспокоїтися зі мною. — Щоб їм в горлянку засунули всі ці ракети й дали запалити! Щоб у них туалетний папір закінчився у самий негодящий момент і унітаз тріснув!

— Де ти на болотах унітази бачив? — спробувала трохи відволіктися від нервів та звести все на жарт. Виходило погано, але якщо концентруватися на страхові — було б ще гірше.

— На кордоні! — ніяк не заспокоювався Лайт, так і тримаючи мене в обіймах та проводячи теплою долонею по волоссі. — Вони стали тягати їх до своїх боліт із розвалин. Мої друзі з Флеймса коли зрозуміли це, то стали ставити на них магічний пошук, щоб знати куди пускати відповідь. Всяко дешевше, ніж закупляти дороге озброєння.

— І що, багато знищили? — поцікавилась, потрохи відстороняючись від чоловіка.

— Багато. Але болотяні їдять протерміновані пайки, тому більшість унітазів навіть не доживає до перевезення, — серйозно відповів Лайт

А також запрошую до книги колеги:

Обраниця Червоного Дракона: Із Демонів в Дракони

Анотація:

Я — демонеса. Одна з тих, кого бояться навіть після війни з червоними ельфами. Коли біля стін моєї захолусної, дерев’яної Академії демонів з’являється дикий червоний дракон, він обирає саме мене. Батьки зізнаються: мій зниклий дід був вершником. Тепер дракона відправляють до новоствореної Академії Бронзових Драконів — і я не маю вибору, окрім як піти за ним. Навіть якщо там на мене чекає його «справжній» вершник — холодний, небезпечно вродливий хлопець, який ненавидить демонів, бо саме вони забрали в нього сім’ю. Але що, коли між ненавистю і силою зв’язку народжується щось інше — таке ж гаряче, як подих дракона?