Вітаю, сонечка!

Всім вдалої п'ятниці та хорошого завершення тижня!!!

Колекціонера — оновлено!

Денис нервує, хвилюється, Віктор теж не відстає. І хоч в кожного з чоловіків, щодо Кароліни, свої наміри, обоє дуже чекають її.

Уривок.

Я так чекав цього дня. Не так самого святкування дня народження товариша, як зустрічі з його норовливою племінницею. Кароліна за словами Марини, має бути присутньою на святі.

Я не пам’ятаю коли отак ретельно та старанно збирався на побачення. Напевно в юності, коли йшов на своє перше побачення. Але не знаю чи навіть тоді так нервував, як нервую сьогодні. І якщо чесно я ледве дожив до нині. Я два дні поспіль, після роботи заїжджав у кафе, «Маргарита», але Кароліни там не було.

Я розумію, що вона ховається від мене, і мене це неабияк зачіпає. Вона ідеальна дівчина.

 Я не впевнений, чи взяв би її за дружину, бо ж не певний, що дотримуватимуся вірності. Але те, що я хочу мати з нею стосунки, в цьому я переконаний на всі сто. Мене тягне до неї. Мені цікаво з нею. Її хочеться підкоряти та вивчати. Кароліна не така як інші, і саме це приваблює мене в ній. А особливим козирком цієї дівчини, є її хобі.

Я заледве зібрався. З трепетом на душі виїжджаю завчасно. До початку святкування ще дві години, тому я їду до Віктора додому.

Товариш зустрічає мене у вітальні. Він чекає Марину, яка завершує наводити марафет, нагорі. Присідаємо на диван. Віктор просить покоївку принести нам безалкогольний Мохіто.

Вже через кілька хвилин, смакуємо прохолодний напій з льодом. Товариш пильно глянувши на мене, питає.

— Дене, як гадаєш, мала прийде?

Продовження тут ...

А ви як гадаєте — прийде Кароліна, чи ні?

Приємного читання!