Все моє оточення – друзі, колеги, колишні одногрупники – знають, що Ляна Аракелян мій псевдонім. Справжнє ім’я Олена Каменєва. Розкрию карти, чому саме Ляна і чому Аракелян.
Читати я розпочала дуже рано, з чотирьох років читала українською та російською мовою. У сім років дуже засмутилась букварем, бо читати в ньому було нічого.
Так от, була у мене в дитинстві книжка румунських казок. Старезна, ілюстрована. І була там героїня Іляна Косинзяна. І її так гарно намалювали у книзі, що подих перехоплювало. Я обожнювала казки про неї та Фет-Фрумоса.
Потім, коли я навчалась у Мелітопольському культпросвітучилищі, у мене була одногрупниця, яка називала мене Ляною і казала, що це ім’я мені дуже личить. Отже, ім’я я взяла саме з цих міркувань.
А щодо прізвища – так це родове, дідове по материнській лінії. Мій дід вірмен. Ваган Аракелян. Шкода, що не судилося нам зустрітися. Але то довга історія. І не моя, а бабусі. Отже, псевдонім майже рідний.
Цікаво було б почути ваші історії псевдонімів. Чому саме такі? Якщо це не таємниця на всі гроші світу :))
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО, в мене теж була книга про Фет Фрумоса і Іляну Косиндзяну, там ще частину ілюстрацій можна було розфарбовувати.
Наталка Черешня, У мене більше десятка так пішло. Атот ці казки реально шкода, бо книга 50-х років з неповторними ілюстраціями, ще й перекладена українською((
Я псевднонім вирішив не використовувати)
Вадим Булава, Це теж важливе рішення. У вас, до речі, дуже влучне поєднання ім'я та прізвища :))
Дуже цікава ваша історія,особливо про ім'я, я вперше таке зустріла.Мій псевдонім також вийшов з комбінації шкільної клички і прізвища за чоловіком)))
Ляна Аракелян, Ого
Люблю, коли псевдонім має цікаве коріння.
Я не можу похизуватися якоюсь таємничою історією: Ліна - це трохи перероблене моє справжнє ім'я, а Діксон - випадкова англійська фамілія. На цьому все¯\_(ツ)_/¯
Ляна Аракелян, Дякую :) ♥️
А я чомусь так і відчувала, що ваш псевдонім пов'язаний з національністю у крові, чесно кажучи думала, що все з реального взято, і так вам пасує. Взагалі, я часто чула, що якщо до людини прив'язалося якесь ім'я, то саме так і її варто було назвати;), у мене одногрупник Олександр-Сашко, а відкликався на Бодя, у мене навіть так просак був, я його кличу Сашко, а він не реагує, вже, коли прізвищем гукала, то зреагував;)
Lyudmila Kovalchuk, Ой, як цікаво! У мене така історія теж була, коли навчалася в університеті. Дівчину звали Оля, а вона викапана Наталка. Навіть звикла до того, що її так називали й відгукувалася на Наталка. Ще й додавала: « Та я звикла».
Цікава історія. А я вирішив не використовувати ніяких псевдонімів.
Сергій Ляховський, Це ваше право. І я поважаю вибір кожного обирати або власне ім'я, або псевдонім.
Цікава історія)) Про Фет-Фрумоса лиш екранізовану казку бачила))
Лара Роса, А я спочатку прочитала казки про нього. І лише потім казку.
Справжнє імʼя, ніякої історії не має. В цьому плані я схожа на свого героя, про якого пишу. Він всіх своїх супутників називав: пет1, пет2, пет3 і т.д. В мене теж проблема з фантазією на імена
Ірина Скрипник, Так це чудово! Ніколи не буде плутанини. І герой по-геймерські називає супутників :)) Як кажуть, плавали, знаємо.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати