Книга, яку я довго боялась перечитувати
Вітаю, любі читачі і читачки!
Ви здивуєтесь, коли почуєте, яку книгу я маю на увазі. Це єдиний мій гумористичний любовний роман і твір, який я зараз вважаю одним з найкращих у своєму доробку. Так, правильно, це “Відремонтуй моє серденько”.
Оскільки це був для мене експеримент і хотілося зробити книгу м'якою, дотепною, не скочуючись до банальщини і примітивних жартів, то писалося мені довго й важко. Коли ж завершила, почувалася стомленою цією історією, здавалося, що вона висмоктала з мене останні соки. Фінальні глави вхашалі писала через силу, тому думала, що вийшли вони не дуже.
Через це кілька місяців я взагалі не зазирала до тексту. А потім, десь за пів року після написання, вперше прочитала твір і… прямо запишалася, що його написала я))
Тепер можу з гордістю порекомендувати цю історію для читання. Вас чекає легка, позитивна, весела історія без глобальних драм, але з атмосферою маленького містечка, літа і… ремонту! Запрошую і обіцяю гарний настрій від читання!
Анотація:
Існує чимало історій кохання, які почались з банального. Наприклад, коли випадкового сантехніка чи майстра з ремонту героїня просила вдати її хлопця.
А що коли все буде навпаки? Що коли випадковий хлопець на одну ніч вдасть майстра з ремонту? При цьому викличеться робити ремонт у батьків героїні і заодно спробує відремонтувати її серденько! І байдуже, що руками він вміє тільки натискати кнопки на діджейському пульті!
Уривок:
"Як ремонт? Нічого ще не поламав?".
Він глянув на фото відправниці й усміхнувся.
— Не витримала, кицю. Так і знав.
"Поламав голову над тим, яке вино обрати для недільного вечора. А з ремонтом все супер", — відписав.
За хвилину прийшла відповідь:
"Голову — не страшно. Головне, що не гіпсокартон, він дорогий".
"Ти мене недооцінюєш. Я теж дорожчий, ніж виглядаю на перший погляд".
"А ще скромний і працьовитий. Чим ти там зараз кріпиш гіпсокартон, доки руками пишеш мені повідомлення?".
"Ти ж сама мене відволікла".
"Більше не відволікаю".
"Тоді до неділі. Чекай дзвінка".
Денис спіймав себе на тому, що усміхається до смартфона, наче блаженний душею. Так і стояв би з тою усмішкою під виноградом, якби не відволікли ремонтники, вийшовши з будиночка.
— Ми все. Приймай роботу.
— Супер, хлопці!
Денис кинувся до них, краєм ока глянув на ідеальні рівненькі-гарненькі стіни і розплатився за роботу. Встиг зітхнути над своїми грошима, прикинувши, що вперше стільки фінансів вкладає у дівчину, яка ще навіть не його (та ніч після клубу — не рахується).
А от випровадити хлопців не встиг.
За воротами пригальмував "бус", і за пів хвилини у хвіртку зайшли Любомир з Валентиною.
Ще ніколи усвідомлення власного фіаско не було таким близьким. От тобі й гіпсокартон. От тобі й побачення.
— Добрий вечір! Денисе, а це… хто? — спитала Валентина, обережно кивнувши на трьох незнайомих хлопців у запиленому "робочому" одязі.
Він мовчки витріщився на батьків Мар'яни, тоді на ремонтників, але це тривало лише якусь секунду-дві. За ці дні, з неділі, його навички імпровізації суттєво покращились, тож побрехенька сама спала на думку.
— А, це… Знайомтеся. Це мій брат… Троюрідний. Семен! — Денис закинув худорлявому руку на плече, а іншою плеснув його по грудях. — І його друзі. Степан і… Сергій. Вони теж ремонтами займаються. Зазирнули на годинку… перейняти досвід. Ну, і останні листи допомогли прикріпити, бо Ед сьогодні прихворів.
Семен-Степан-Сергій, справжніми іменами яких він не поцікавився, лупали на нього великими очима, але заперечити не посміли, лише синхронно закивали головами. І Валентина з Любомиром закивали з розумінням.
— А що з Едуардом? — поцікавився Любомир, насупивши брови.
— А, ну… у нього діарея.
У цей час у хвіртці з'явився Ед. З'явився і одразу закашлявся, поперхнувшись кока-колою, яку ніс у паперовій склянці.
— І кашель, — додав Денис. — Страшне поєднання.
Друг блиснув на нього невдоволено, але, швидко зорієнтувавшись і задіявши усі свої акторські навички, підіграв — зігнувся в три погибелі.
— Так, зле мені… — простогнав.
Читайте роман “Відремонтуй моє серденько ” тут!
А також запрошую до новинки “Кохання починається з обману” тут!
***
Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.
Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.
Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЕд руки - ножиці )) ?)
Іра Сітковська, Це був один з перших жартів, вигаданих для книги))
Обожнюю цю книгу та героїв )))
Чудовий гумор !!!
Олеся Глазунова, Дякую❤️
Неймовірна історія ❤️ Читала і посміхалася .Побачення коню під хвіст,той вислів не можливо забути.Дякую,Устина.
Оксана Кіс, Дякую, Оксано❤️
)) в мене теж одразу думка, що боялись перечитувати, наприклад, Зів'ялі серця! Гумор писати важче! Я колись читала в інтерв'ю акторів, що після комедій вони як вичавлені лимони, а от після драм можуть навпаки сил
набратися, але це не в 100 % випадків
Іра Сітковська, Як не дивно, Зів'ялі серця я перечитую часто, хоч це й морально найважча з моїх книг)
Я розумію акторів) Коли пишу драматичний текст, виплескую в нього свої накопичені тривоги, і це набагато легше, ніж збирати по душевних закутках все веселе, щоб поділитися ним.
Чудова історія ♥
Reader Lana, Дякую❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати