Книга, яку я довго боялась перечитувати

Вітаю, любі читачі і читачки!

 

Ви здивуєтесь, коли почуєте, яку книгу я маю на увазі. Це єдиний мій гумористичний любовний роман і твір, який я зараз вважаю одним з найкращих у своєму доробку. Так, правильно, це Відремонтуй моє серденько”.

 

Оскільки це був для мене експеримент і хотілося зробити книгу м'якою, дотепною, не скочуючись до банальщини і примітивних жартів, то писалося мені довго й важко. Коли ж завершила, почувалася стомленою цією історією, здавалося, що вона висмоктала з мене останні соки. Фінальні глави вхашалі писала через силу, тому думала, що вийшли вони не дуже.

 

Через це кілька місяців я взагалі не зазирала до тексту. А потім, десь за пів року після написання, вперше прочитала твір і… прямо запишалася, що його написала я))

 

Тепер можу з гордістю порекомендувати цю історію для читання. Вас чекає легка, позитивна, весела історія без глобальних драм, але з атмосферою маленького містечка, літа і… ремонту! Запрошую і обіцяю гарний настрій від читання!


 

AD_4nXe7U5kMd3VNtV8Hg3nz_-vvKGVPem5VcYIz1vm9LwEwc8lBCQlCZGBbAZcaoSpsJrA0gCq9ER9iZqLFL3FX5jUhNKLBVze5VLiXMTllq5Bz_QUtq6ivMinD4WbHpGg4t-_zbLabmrUvX7im2BbZhT9cfeP8?key=7-iMMeNoDov62QAPTJ9F7A

 

Анотація:

 

Існує чимало історій кохання, які почались з банального. Наприклад, коли випадкового сантехніка чи майстра з ремонту героїня просила вдати її хлопця.

 

А що коли все буде навпаки? Що коли випадковий хлопець на одну ніч вдасть майстра з ремонту? При цьому викличеться робити ремонт у батьків героїні і заодно спробує відремонтувати її серденько! І байдуже, що руками він вміє тільки натискати кнопки на діджейському пульті!

 

Уривок:

"Як ремонт? Нічого ще не поламав?".

Він глянув на фото відправниці й усміхнувся.

— Не витримала, кицю. Так і знав.

"Поламав голову над тим, яке вино обрати для недільного вечора. А з ремонтом все супер", — відписав.

За хвилину прийшла відповідь:

"Голову — не страшно. Головне, що не гіпсокартон, він дорогий".

"Ти мене недооцінюєш. Я теж дорожчий, ніж виглядаю на перший погляд".

"А ще скромний і працьовитий. Чим ти там зараз кріпиш гіпсокартон, доки руками пишеш мені повідомлення?".

"Ти ж сама мене відволікла".

"Більше не відволікаю".

"Тоді до неділі. Чекай дзвінка".

Денис спіймав себе на тому, що усміхається до смартфона, наче блаженний душею. Так і стояв би з тою усмішкою під виноградом, якби не відволікли ремонтники, вийшовши з будиночка.

— Ми все. Приймай роботу.

— Супер, хлопці!

Денис кинувся до них, краєм ока глянув на ідеальні рівненькі-гарненькі стіни і розплатився за роботу. Встиг зітхнути над своїми грошима, прикинувши, що вперше стільки фінансів вкладає у дівчину, яка ще навіть не його (та ніч після клубу — не рахується).

А от випровадити хлопців не встиг.

За воротами пригальмував "бус", і за пів хвилини у хвіртку зайшли Любомир з Валентиною.

Ще ніколи усвідомлення власного фіаско не було таким близьким. От тобі й гіпсокартон. От тобі й побачення.

— Добрий вечір! Денисе, а це… хто? — спитала Валентина, обережно кивнувши на трьох незнайомих хлопців у запиленому "робочому" одязі.

Він мовчки витріщився на батьків Мар'яни, тоді на ремонтників, але це тривало лише якусь секунду-дві. За ці дні, з неділі, його навички імпровізації суттєво покращились, тож побрехенька сама спала на думку.

— А, це… Знайомтеся. Це мій брат… Троюрідний. Семен! — Денис закинув худорлявому руку на плече, а іншою плеснув його по грудях. — І його друзі. Степан і… Сергій. Вони теж ремонтами займаються. Зазирнули на годинку… перейняти досвід. Ну, і останні листи допомогли прикріпити, бо Ед сьогодні прихворів.

Семен-Степан-Сергій, справжніми іменами яких він не поцікавився, лупали на нього великими очима, але заперечити не посміли, лише синхронно закивали головами. І Валентина з Любомиром закивали з розумінням.

— А що з Едуардом? — поцікавився Любомир, насупивши брови.

— А, ну… у нього діарея.

У цей час у хвіртці з'явився Ед. З'явився і одразу закашлявся, поперхнувшись кока-колою, яку ніс у паперовій склянці.

— І кашель, — додав Денис. — Страшне поєднання.

Друг блиснув на нього невдоволено, але, швидко зорієнтувавшись і задіявши усі свої акторські навички, підіграв — зігнувся в три погибелі.

— Так, зле мені… — простогнав.


 

Читайте роман “Відремонтуй моє серденько ” тут!


 

А також запрошую до новинки “Кохання починається з обману” тут!

 

***

 

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

 

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

 

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра Сітковська
13.08.2024, 12:05:01

Ед руки - ножиці )) ?)

Показати 2 відповіді
Устина Цаль
13.08.2024, 22:11:27

Іра Сітковська, Це був один з перших жартів, вигаданих для книги))

avatar
Олеся Глазунова
13.08.2024, 13:11:47

Обожнюю цю книгу та героїв )))
Чудовий гумор !!!

Устина Цаль
13.08.2024, 22:10:46

Олеся Глазунова, Дякую❤️

avatar
Оксана Кіс
13.08.2024, 12:55:47

Неймовірна історія ❤️ Читала і посміхалася .Побачення коню під хвіст,той вислів не можливо забути.Дякую,Устина.

Устина Цаль
13.08.2024, 22:10:37

Оксана Кіс, Дякую, Оксано❤️

avatar
Іра Сітковська
13.08.2024, 12:04:31

)) в мене теж одразу думка, що боялись перечитувати, наприклад, Зів'ялі серця! Гумор писати важче! Я колись читала в інтерв'ю акторів, що після комедій вони як вичавлені лимони, а от після драм можуть навпаки сил
набратися, але це не в 100 % випадків

Устина Цаль
13.08.2024, 22:10:21

Іра Сітковська, Як не дивно, Зів'ялі серця я перечитую часто, хоч це й морально найважча з моїх книг)
Я розумію акторів) Коли пишу драматичний текст, виплескую в нього свої накопичені тривоги, і це набагато легше, ніж збирати по душевних закутках все веселе, щоб поділитися ним.

avatar
Reader Lana
13.08.2024, 11:59:43

Чудова історія ♥

Устина Цаль
13.08.2024, 22:07:43

Reader Lana, Дякую❤️

Інші блоги
2 000 000 переглядів
Всім привіт! Ви бачили, що моя "Солодка помста" набрала вже трішечки більше, ніж 2 мільйони прочитань?! Радію так цьому, та моє діло було малим, просто писати. А ви... ви зробили мені такі крутезні цифри!!! Дякую кожному
Як ви вигадуєте назви для своїх книг?
Привіт всім. Хочу поговорити з вами на одну важливу тему. Вона напевно є та буде актуальною завжди. А саме, як ви вигадуєте назви для своїх книг? Чи перевіряєте чи є книга з такою ж назвою на цьому сайті? Наприклад я спочатку
Книги від першої чи третьої особи?)
Вітання)) Питання до авторів, ну і читачів теж, книги з яким викладом вам більше подобається читати чи писати? Я от думаю, як відповісти на це питання...і приходжу до висновку, що, мабуть, мені більше подобається писати
Повідомлення про апгрейд книжки
Від сьогодні моя книга “А давайте напишемо роман” поміняла свою назву, збагатилась кількома розділами і збільшила кількість сторінок. Сподіваюсь, оновленою версією вам буде зручніше користуватися. В книзі
Челендж #ким_працює_автор
Привіт! Мені здається ця темка має залетіти. Адже, дивлячись на письменниць та письменників, задаюсь питанням - а як хто заробляє на свій хліб? Робота - це письменництво? Чи все ж таки робота та творчість - це різні стежинки?! Почну
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше