Ретроспектива дружби)

Доброго вечора)

Зупиніть мені хтось у використанні цього слова)) глянула, хто мені його загадав у грі слів, це був Юлій Череп, дякую за чудове слово))
 

Так, от сьогодні поговоримо про ретроспективу головних героїв книги "Бути другом". Я вже робила такий огляд на персонажа Артура у попередніх блогах, сьогодні давайте розберемо Степана Морозного)

Багато кого можливо смішить така його близькість з другом і навіть ревність щодо Артура. Спочатку я й сама думала, що це більше щоб пожартувати над цими двома, щоб було веселіше читати. Все-таки вони разом багато пройшли, зблизилися. Але проаналізувавши історію Степана я дійшла до висновку що не все так просто.

Отже, повернімось в дитинство Степана. Ріс він в бідній сім'ї і як я вже казала неблагополучній. Тусувався мені здається з всілякими там пацанчиками на районі, ахах, ну можливо був такий собі гопнік...ну жартую. Зрештою погана компанія і призвела його до такого поганого вчинку. Але все ж Степан він точно не негативний персонаж, навпаки. Він став у своїй сім'ї замість батька тягнув все на собі, одним словом не просто йому було. Зрештою і не залишалося в нього часу на друзів чи кохання. Тому й з Діною він познайомився коли йому вже було десь певно 30 ну плюс мінус)), а от перших друзів вже зустрів на війні. Хто читав попередню книгу, знає історію цю, а хто ні розказую).

На той час коли він вважав ще Артура своїм ворогом номер 1, він товаришував з Яриком та Ігорем. Вони познайомилися на війні. так от Ярик загинув трагічно у полоні, де був разом з Степаном. У Степана тоді як в командира намагалися вивідати цінну інформацію, фактично закатувавши Ярика на його очах. Це потім ще довго переслідувало Степана у кошмарах. Ігор теж загинув на війні, теж на очах у Степана. Тому він трагічно і боляче втратив тоді обох своїх друзів....і тут з'явився Артур. 

Як Степан собі думає негідник і остання людина. І тут така нагода Артур під його командуванням! Трохи вгамувавши свою лють Степан ставить собі за ціль - зробити з того людину! 

Тоді він ще не знає, що й Артур спеціально прийшов під командування саме Степана і його ціль така ж сама, Артур хоче, щоб Степан Морозний зробив з нього людину. Щоправда, тоді Степану Морозному насправді хотілося його просто вбити, але здоровий глузд і людяність таки переважили))

І от день за днем, тренування за тренуванням, бій за боєм, Степан помічає в Артурові щось хороше, щось людське...щось чого він не бачив раніше через свою злобу. Але тут життя випробовує і самого Степана і тому випадає шанс залишити пораненого ворога. Артуру не вижити, але Степан приймає рішення врятувати його. З цього моменту ненависть зникає, але й до дружби ще далекий шлях. Степан навіть не знає, що готовий буде і сам ризикнути життям, щоб врятувати життя цього триклятого ворога. ))) але це довго розповідати.

Ось нарешті суть, яка змінює їх обох. В результаті коли ненависть між ними таки згасла і ніхто нікого, дякувати Богу, таки не вбив, Степан виясняє несподівану для себе і для Артура правду. Це не Степан Морозний зробив з Артура людину, людиною той був завжди, але от якби Степан таки втратив свою людяність то цього ніхто б не довідався)) ось вам цитата з книги:

"— Твій чоловік зробив з мене людину, – почав говорити Артур, коли Діна поставила перед ним каву. 

— Це не я зробив з тебе людиною і навіть не війна, – розтираючи коліна почав говорити Степан. — Ти завжди нею був. Ти завжди нею був, Артуре, – задумливо продовжив. 

— Що ти маєш на увазі? Ти сам знаєш, якою поганню я був, коли зустрічався з твоєю сестрою, – здивовано говорив Артур, відпиваючи трохи кави і знову тягнучись рукою погладити кішку.

— Тамара…вона труїла тебе всі ці роки, – випалив Степан, від чого Діна розгублено глянула на нього.

— Що? – ошелешено запитав Артур.

— Ця змія зруйнувала твоя життя! – говорив з холодним металом у голосі, — Вона постійно підливала тобі психотропний препарат в чай… – простягнув Степан порожню ампулу Артуру."

Тому, нічого дивного в тому, що Степан тепер так переживає за Артура). Друг цей дійсно для нього такий дорогий і єдиний. Ну а Артур в свою чергу не перестає рівнятися на свого командира, себто Степана)) Обоє вони потрібні один одному))

Але схоже в Степана назріває нова проблема))...з'явилася Віра і він теж ніяк не може розгледіти в ній хорошу людину...ох невже він знову на ті самі граблі, як думаєте?)))

І заходьте сьогодні читати продовження книги "Бути другом", там якраз сьогодні будуть дружні розмови між цими двома друзями Артуром та Степаном))

Дякую, що прочитали, бережіть своїх друзів і свою людяність) Гарного вечора!

телеграм з візуалами