Не знаю коли закінчилася музика, а я опинилася притиснута спиною до стіни. Від несподіванки вперлася долонями йому в груди, а під пальцями серце б'ється, гучно, сильно, так ненормально швидко.

- Дівчинка... 

 Очі голодні, я відчуваю порами цю страшну потребу. Потребу в мені. Сірий погляд спускається на мої губи, стає божевільним, п'яним і назад мені в очі.

- Можна? - торкається кінчиками пальців моїх губ, срібляста райдужка темніє, у глибині погляду  народжується ураган. - Знаєш, я самовпевнено переоцінив свої сили. Дурень. Навіщо тільки пообіцяв не торкатися тебе? Адже це пекельні муки і я здохну зараз.

Мої пальці так і тримаються за його світшот. Боже мій, що ж я роблю? Я повинна це припинити негайно, просто тут і зараз. А я боюся поворухнутися, сил відштовхнути його немає. Чому я повинна? Кому повинна?

- Можна, будь ласка?

https://booknet.ua/book/za-zhagoyu-kohannya-kniga-2-b419231

 Дівчатулі, дописую главу " За Жагою каохання" Ступор був і гальмував процес, та сьогодні врешті прорало))) Завтра прода має бути на сайті. виглядайте. І, як завжди чекатиму коментариків і зірочок)))