Доброго часу доби, читачі та автори)). Як проходить останній місяць літа? (аж сльози на очі і депресія у душу після цієї фрази), чим займаєтесь?))
Мої останні дні складаються із рівномірної, невимушеної підготовки до НМТ, прогулянок з друзями та, звичайно, написання своєї книги. Навіть дуже активного написання, я б сказала. І ось в процесі я зрозуміла неоднозначну річ, навіть не знаю, чи це є позитивно, чи негативно. Коли я тільки розпочинала писати "Відбудуй своє життя", а це був десь березень цього року, якщо я не помиляюся, то у моїй уяві була книга приблизно на 350-400 сторінок. Та зараз, коли на даний момент обсяг книги сягає 335 сторінок (напевно), я розумію, що у 400 сторінок ніколи не вкладуся, і остаточний варіант книги буде мати 450-500 сторінок _:). 500 сторінок... І я, зрозумівши це, трохи embarrased, адже думаю: цьому тішитись, чи вбачати легку... Проблему? Прорахунок? Відверто кажучи, великого обсягу у мене виходять не лише художні книги. Есе з історії, української мови та літератури, які за критеріями мають мати обсяг до сторінки, у мене завжди виходять +-2 _:). (Цікаво, чому? Можливо, тому що завжди замість простого "вона відчинила двері" я пишу: "Дівчина кілька секунд простояла на місці, після чого, керуючись лише серцем та почуттями, потягнулася до защіпки. Вона прокуртила її раз... Інший... За третім замок дзвінко клацнув, а двері відстали від дверного отвору"). Цікаво почути вашу думку: ви любите читати менше, але великих історій, чи багато, але маленьких? У великих творах до кінця починають набридати персонажі і події, чи навпаки: герої та сюжет стають настільки рідними, що з ними не хочеться розлучатися? Обов'язково діліться своїми думками (сподіваюся незрозумілих дискусій не буде, не люблю сваритися)) ) та підписуйтеся на мій акаунт в Інстаграмі liinaadiicksoon.
Усіх цілую та обіймаю))
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПишіть так, як вам зручніше :)
Ірина Скрипник, Коротко, ясно, лаконічно і влучно ;) ))))
Якщо сюжет цікавий, багато букв не буває)))
Я ж собі ніколи не ставила конкретну цифру знаків/сторінок твору, але поріг у 300 000 знаків здавався мені чомусь нездоланною перешкодою) І ось сюжет розкрутився, до того ж я теж люблю обширні описи зі складними реченнями, що вже знаків 855 000 (428 Букнетівських сторінок), а мені ще останню главу писати, яка аби була на 50 000 символів..)))
Хоча прикро, що об'ємні книги не для Букнет(((
Ханна Трунова, Сподіваюсь:)
коротке не вмію писати - писав, але щоб зовсім коротке - погано виходить. Тому коли я свою останню книгу - "ПА" писав, я розумів, що там буде десь 500+ сторінок, але вийшло ще більше: десь 21 авторський лист. Але я намагаюся не сильно розтікатись в деталях, проте все стараюся розписати: чому, як воно сталося, звідки взялось та інше. Читаю будь-які книжки, головне щоб було цікаво. Іноді й короткі тексти цікаві.
Lina Dickson, Ну, взагалі вважається, що писати короткі тексти набагато складніше, ніж довгі)
А коли ви здаєте НМТ? Його ж здавали ще в червні)
langouer, Дякую)). А чого тягнути? Щоб потім Петлюра і Самойлович малювали параболу у Future Perfect Continuous, паралельно розбираючи складносурядне речення?)))
В Букнеті, зазвичай, беру собі щось або середнє, або невеличке) Бо на великі історії не завжди вистачає. Хоча от якщо книга цікава, то її об'єм в принципі мене не лякає)) А от в друкованому варіанті все навпаки: беру щось більше 250 сторінок, аби насолоджуватися читанням довше)))
Щодо писання, то я, зазвичай, пишу невеличкі історії. Не завжди вистачає на щось масштабне. Тому з повагою ставлюся до авторів "цеглинок") Адже це і час, і терпіння. Хоча от пишучи одну свою книгу, думала зробити її на 80, але розігналась на 136))) Для мене це доволі багатенько, тому не смійтеся(. ❛ ᴗ ❛.)
Віка Лукашук, Я запам'ятаю ці слова;)
Особисто я не вмію писати короткі оповідання:) Мені треба росписати подіі, героїв, "наростити на них м'ясо", так би мовити) Ваш приклад про двері чудовий, сама зазвичай подібного принципу дотримуюся), так і читати значно цікавіше, адже хочеться читати літературний твір, а не якусь інвентаризацію) Хоч є автори, які і це роблять чудово – хоча б Ремарк. Читати ж люблю і коротке, і довге, коли персонажів бачиш з усіх боків:), щоправда, на довгі інколи не вистачає часу. Якось так)
Dana N, ))
Щодо обсягу історій, то для мене буває по різному. Є історії, які викладені коротко, чітко, лаконічно. Й "розтягувати" немає сенсу, бо там, як то кажуть "ні дати, ні взяти". А є історії, які хочеться смакувати чим довше й героїв не хочеться відпускати. Це вже по відчуттях.треба дивитися. Погоджуюсь з пані Олесею Глазуновою, що варто розділити. Хоча тут на Букнеті є книги 500-600 ст., які я прочитувала за 2-3 дні, а потім через певний час їх ще й перечитувала.
Ніка Цвітан, Низький уклін цій авторці)). Але от над останнім я й замислювалася: чи не лякатимуть людей такі об'єми?
Ой, Ліно, маю таку ж проблему - багатослів'я))
Не можу себе спинити ))) Але, якщо чесно, мене відлякують твори з кількістю сторінок понад 300((( Я б радила розділити твір на дві частини.
Олеся Глазунова, Також думала, але з останньою книгою такий трюк не пройде(. Тоді розірветься та сама лінія зав'язки, розв'язки, розвитку подій, кульмінації та кінцівки, адже все дуже тісно пов'язано між собою. Я уже робила таку аферу: за початковим задумом мої перші "Гра без правил" та "Зрозуміти і простити" мали б бути однією книгою (зараз розумію, що це б був жах :_) ). Але, побачивши, що обсяг перевищує норми адекватності і є момент, де можна логінчо історію розділити, я так і зробила
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати