Комусь доведеться піти... — Оновлення та Знижка!

Мирного всім дня, любі!!!

Запрошую до нового розділу роману, "Колекціонер".

Сьогодні комусь доведеться піти...

Уривок.

— Кароліно, ти ще гірко пошкодуєш, що зв’язалася з цим... — кричить Антон задкуючи, але недоговорює почате. — Після нього, навіть я здамся тобі янголом.

Я хапаю букет, який приніс чоловік. І йду на нього.

— Шуруй звідси, янголе! — розлючено шиплю, і кидаю букет чоловікові. — Аніті завези. І взагалі жовті квіти дівчатам не дарують.

Антон зупиняється у дверях, і примружившись заявляє.

— Схоже ти не дарував ніяких, бо Кароліна любить жовті квіти.

Я приховую здивування. Такий смак малої мене дивує. Адже зазвичай, всі бояться такого кольору, мовляв, — це колір розлуки...

КОЛЕЕЦІОНЕР❤️

Також сьогодні діє знижка на спекотна історію, "Купальська ніч".

Тут гаряче, пристрасно та відверто!

Уривок.

Що ви робите? — Налякано допитувалася дівчина. — Ви не маєте жодного права забирати мої документи.

— Помовч, Еріко, бо ще слово, і я піду, залишу твої паспорти, і цю машину тобі. Ти просила мене піти на поступки, я пішов, тож не розумію, чого ти ще хочеш тепер? Чи може, ти передумала?

— Ні. — Тихо видавила.

— Якщо ні, то ось тобі ручка й аркуш, пиши. — Простягнув їй теку, та все інше.

Дівчина розгублено дивилася на чоловіка, серце вискакувало з грудей від хвилювання. Недобрі передчуття оселилися в мізках.

— Пиши! — Суворо ще раз наказав чоловік. — «Розписка. Я...», далі прізвище, ім’я та по батькові. Добровільно зобов’язуюсь задовольняти, та належати як жінка, Кравченко Олегу Миколайовичу, цілий місяць. З 29 червня по...

— Я не буду цього писати, і належати вам теж не буду...

Знижка тут ...

Приємного читання!!!