Челендж/трІо. Оповідання "Від долі не втечеш" 

Міжавторський челендж із легкої руки Інни Турянської розбурхав уяву авторів настільки, що відголоси естафети ще й досі чуються))
А ми ж (Я, Олеся Глазунова та Олеся Мрійниця) удосконалили його. Чи пам'ятаєте ви, як писали оригінальні словечка нам, локації та персонажів?))) Так от. Ми це зробили! (Не минуло й трьох років:))))
Ви нам написали тридцять слів, сімнадцять локацій та тридцять персонажів (десяток по трійці)! ВСЕ це ми ВИКОРИСТАЛИ у своїх оповіданнях і виділяли жирним шрифтом у самих оповіданнях:)) 

Головними ми обрали трійцю від Dana N, а саме, дівчина-електрик (взяла Олеся Глазунова), інстаграм-модель (дісталася Олесі Мрійниці) і вчитель (потрапив у мої руки).
Головні локації в усіх трьох оповіданнях, це кладовище, запропоноване Катериною Федоровською та склеп, який вигадала для нас Інна Турянська

Кожне оповідання розповідає історію (ситуація в усіх трьох однакова) з точки зору окремого персонажа. 

Хто ще не ознайомився, запрошую до читання:))) Ми намагалися зробити історії якомога цікавішими))) 

Пропоную ознайомитись з уривочками кожного з оповідання.

Моє оповідання 

 "Від долі не втечеш: Герман"

Аж гульк... Генератор біля склепу!

Отакої... То мені не здалося! Отже, я ще не помру!

...Хоча, не факт, не факт. Голоси ж я розчув якісь... У склепінні... Біля якого працює генератор... Невже й туди, на той світ їх продають? Невже й небіжчики спасу не мають від тих відключень світла? ДТЕК доконав усіх? Навіть привиди цю установу люблять! Які від самої смерті не мають потреби в електриці... Мабуть, то вони так проявляють солідарність до нас. Оце так союзники! Всім би таких.

Бажання заручитися прихильністю духів штовхнуло мене ближче до склепу. Він виглядав таємниче, хоч теж був занедбаним. Та я не гидую старовиною й тому притискаю вухо до її поверхні аби прислухатись до звуків усередині. 

Почувся голос. Наче дівочий, втім дещо специфічний. Він розповідає історію одного освідчення у Тунелі кохання в Рівненській області... Однак мене це ввело в стан конфузу. Це місце було знайдено випадково на початку двохтисячних років. Невже і пів століття тому малося якесь ідентичне ще й інше? Або ж життя після смерті існує і духи освідчуються в коханні іншим духам у наші дні?..

Небавом логічне мислення, яке пішло кудись прогулятись, все ж вирішило повернутись у мою голову, вік якої вже давненько перетнув меридіан тридцятиріччя.

Ніякі це не примари. Це відьми! Ті, що мають екстрасенсорні здібності та розмовляють із духами. Точно кажу! Я зустрічав таких на своєму шляху, полюючи за історичними відкриттями. Зазвичай вони працюють на пустках і не рідко іменують себе мольфарками, або ж й поготів некромантами наших днів. Одного разу я став свідком розмови однієї такої персони з першим королем Русі Данилом Романовичем... Якщо чесно, то видовище не для слабкодухих... А ще не для адекватних і серйозних людей, адже без гумору споглядати за тими божевільними ритуальними танцями з бубном і баяном не можливо...

Олеся Глазунова
"Від долі не втечеш: Світлячок"

– О, ви вже на місті? – почав безупинно тараторити чоловік. – Чудово! Я незабаром буду. Я трохи запізнюся, але там вже генератор привезли. Підключіть гірлянди-лампочки та розвісьте так, щоб було атмосферно, – сказав чоловік і вимкнувся.

– От гад! І слова не дав сказати. І куди їх, ці лампочки повісити? На дерева? – поставила запитання Світлана, але ніхто не відповів. Тільки десь на дереві каркнув чорний птах. Дівчина лиха, мов фурія, йшла кладовищем у пошуках генератора. Якби ж він увімкнений був, то за шумом знайшла б його легко.

Олеся Мрійниця
"Від долі не втечеш: Фоксі"

Леся вирішила зробити невеличкий експеримент і трохи змінити напрямок своєї діяльності. Перше, що вона зробила, зателефонувала своєму фотографу Алексу.

– Привіт, – мовила дівчина, – які плани на вечір?

– Привіт, – донеслось зі слухавки, – збираюсь на кладовище, небіжчика закопати.