ТрІо-проєкт "Від долі не втечеш" Оповідання готові

Вітаю усіх, хто завітав до блогу!

З подачі Інни Турянської та її ідеї щодо челенджу зі словами, ми з Олесею Мрійницею та Мариною Тітовою вирішили об’єднатися тріо, щоб створити оповідання. Дівчата, дякую, що погодилися на такий експеримент.

Вдячні усім, хто написали нам 30 слів, 10 трійць героїв та 17 локацій. Слова виділено у тексті.

Це був цікавий досвід! Якби не вимкнення світла, ми б оприлюднили оповідання раніше, але що маємо.

З усіх запропонованих варіантів, ми обрали героїв, яких написала Danа N: інстаграм-модель, дівчину-електрикта та вчителя.

Серед локацій ми обрали дві, які доповнюють одна одну. Кладовище запропонувала Катерина Федоровська, а Інна Турянська – склеп. Буде трошки моторошненько, але весело. До того ж, кладовище і склеп мають свій реальний прототип. У Житомирі дійсно є цвинтар зі старовинними похованнями.

Нам вдалось використати усі слова, згадати усіх героїв та приплести усі локації.

У кожної з нас вийшло окреме оповідання. Ви дізнаєтеся про певну ситуацію, у яку потрапили вказані герої, на певній локації, але під трьома різними кутами зору.

Запрошуємо до шматочків оповідань, бо кожну з нас Муза несла галопом, ми накидали ідеї, мов скажені. Повний обсяг оповідань ви можете знайти за посиланнями на сторінках кожної з авторок.

Усі оповідання поєднані назвою "Від долі не втечеш", але кожне має родзинку.

Від долі не втечеш: СВІТЛЯЧОК.

Ще здалеку дівчина побачила білий паркан та високі дерева за ним. Навігатор повідомляв, що вона дісталася місця призначення.

– Це якийсь жарт? – мовила сама до себе. – Це куди мені ці гірлянди чіпляти? Небіжчикам темно? Чи я повинна організувати комусь світло в кінці тунелю? Весело люди живуть. Це що, тепер мода така: в останню путь зі спецефектами, а трунар буде жонглювати лопатами, наче булавами? – намагалася підбадьорити себе, але щось не дуже виходило.

У неї промайнула ідея розвернутися і піти, але вона вже отримала гроші. Десь же має бути будинок, куди терміново необхідно провести світло, ну не в труну ж?

Дівчина увімкнула логіку та вирішила все ж зателефонувати замовнику. Вона набрала номер, але їй довго ніхто не відповідав.

– О, ви вже на місті? – почав безупинно тараторити чоловік. – Чудово! Я незабаром буду. Я трохи запізнюся, але там вже генератор привезли. Підключіть гірлянди-лампочки та розвісьте так, щоб було атмосферно, – сказав чоловік і вимкнувся.

– От гад! І слова не дав сказати. І куди їх, ці лампочки повісити? На дерева? – поставила запитання Світлана, але ніхто не відповів. Тільки десь на дереві каркнув чорний птах. Дівчина лиха, мов фурія, йшла кладовищем у пошуках генератора. Якби ж він увімкнений був, то за шумом знайшла б його легко.

Світлана йшла між старовинними надгробками та древніми склепами. Старе кладовище мало статус архітектурної пам'ятки, мало історичну цінність, бо тут знайшли свій останній прихисток тіла відомих діячів міста. Звичайно, королів тут не ховали, але заможні люди, меценати, письменники, відомі особистості були тут поховані. Вона пригадала, як на уроках історії вчитель розповідав про цей цвинтар. Пригадала цікаву, як їй здалось, історію, що чоловік заскочив свою дружину із коханцем та вбив обох, а потім ще й склеп поставив для дружини, за якою сильно горював. Це ж треба було: вбити, а потім горювати? Телепень! Точно. Склеп! Світлана підняла голову і на одному зі склепів побачила невелику табличку з цифрою 13.

– Ще той креативщик. Хай його вампір покусає за п'ятку! – мовила, згадуючи клієнта, – От хай тепер мені точно ще доплатить за стресостійкість. Є ж служба "Тверезий електрик", а тут треба "Безстрашний електрик". Та щоб того замовника мольфар в Карпатах на відпочинку перестрів та годинами розповів про Дніпровський басейн та соляні шахти!

Від долі не втечеш: Фоксі. Олеся Мрійниця

Леся вирішила зробити невеличкий експеримент і трохи змінити напрямок своєї діяльності. Перше, що вона зробила, зателефонувала своєму фотографу Алексу.

– Привіт, – мовила дівчина, – які плани на вечір?

– Привіт, – донеслось зі слухавки, – збираюсь на кладовище, небіжчика закопати.

Від долі не втечеш: Герман …чи втечеш? Марина Тітова

Єгипетська сила! Це що? Духи померлих? Чи відьми влаштували шабаш? Я чую голоси? Доходився, дошвендявся...

Голоси, що мені почулися, лунають із самого склепу. Це вкрай дивно та лячно. Проте, оскільки жодної загрози для свого життя, окрім спеки та марень, я поки не бачу, то підсовую свої вуха. Закортіло дізнатись і прислухатись. Що розповідають примари?

Сміються?! Єгипетська сила! Конотопський чортополох! Вони сміються? Ще й так жваво!

З переляку я падаю із лавки, та так, що мало лоба не розбиваю. Однак, я змалку був допитливим і ця моя особливість перемогла страх.

Бажаю чудового настрою!