Якщо ви вважали, що Мамця всіх суккубів виявиться приємною жіночкою... Ну, ми з нею маємо для вас сюрприз))

А у Ліліт в руці тим часом з’явився яблучний пиріг. Вона несла його з такою усмішкою, що якби я не бачила її другу — порожню — руку, заприсяглася б, що вона стискає нею за спиною ніж.

— Ну що, доню, вже награлась за людськими правилами? — лагідно, але з уїдливими презирливими нотками поцікавилася вона.  — А чому ти така змарніла?

Я й не розраховувала, що Ліліт не помітить.

Вона постійно споглядала на мене і, мабуть, навіть не кліпала.

— Був важкий тиждень, Мамо, — ледве чутно видушила я з себе. Й напружилася, очікуючи її наступного вчинку чи речення. Очікуючи, що вона будь-якої миті видряпає з мене демонську частинку чи втне щось таке ж неприємне.

Коли я розповідала свій задум стосовно бару — опустивши усі подробиці щодо Найджела, — я переконала її, що й часу продихнути не буде від того напливу чоловіків, на який я, дурна-дурна Банні, сподівалася. Аж потім з’явився Райк, й усе закрутилося.

І тільки зараз я усвідомила, що повернулась до пекла ні з чим. А це смертний вирок.

 

ЩЕ ГЛИБШЕ ДО ПЕКЛА Й У ХАЛЕПИ ТИЦЬ